Колонка Сергія Тищенка. Дякую за роботу, Олександр Олексійович!

Якщо вірити ЗМІ, то Олександр Олексійович Іщенко залишає Академію «Динамо». У мене завжди було таке враження, що Іщенко «вічний» на своїй посаді. Уявити когось іншого на цій посаді було важко. Складається таке враження, що йде ціла епоха з історії клубу.

Відхід Олексія Олександровича із посади керівника школи «Динамо» не став несподіваним. Вік та здоров’я беруть своє, а проблем стає тільки більше. Якби проблем з юнацьким футболом через війну було б менше, то пан Іщенко ще міг би трохи попрацювати на посаді.

Я вважаю, що Олександр Олексійович зробив дуже багато для клубу «Динамо». Посада керівника Академії одного із флагманів українського футболу передбачає дуже широкі обов’язки — відбір гравців, селекція, тренери, загальна методологія напрямку роботи Академії, побутові питання, закордонні турніри.

Якщо десь себе проявляє молодий гравець, то відразу окрім «Динамо» на нього з’являється ще один кандидат — «Шахтар». Потім до школи «гірників» долучився «Рух"Потрібно переконати гравця та його батьків обрати саме динамівську школу. Всі діти мають бути у безпеці, під контролем, ситі, одягненні та не мати особистих проблем. Хтось погано адаптується до життя у столиці, хтось важко переносить розлуку з батьками.

Керівник школи "Динамо» повинен мати величезний авторитет. Встигати контролювати всі процеси. Вміти працювати із дуже великою кількістю різношерстої інформації. Вміти прислуховуватися до різних думок та сприймати аргументи. Це все дуже і дуже не просто.

Самим болючим ударом для Іщенка була ситуація, коли два тренери Академії «Динамо» Володимир Самборський та Олександр Ситник перейшли до «Шахтаря». Це колишні вихованці академічної групи Павла Яковенка, де головними зірками були Артем Мілевський та Олександр Алієв. Самборський та Ситник не змогли себе знайти у професійному футболі, тому отримали роботу в системі клубу та працювали із 2001 роком. Вони не тільки перейшли до «Шахтаря», але і прихопили із собою ще четверо футболістів. Серед них найбільше відомий — форвард молодіжної збірної України Богдан В’юнник. Правда тут потрібно уточнити, що Богдан перебрався до Києва з Академії «Металіста» та зовсім не довго був у системі клубу.

Можливо, із всіх гравців, хто так і не перейшов до системи «Динамо» реально можна шкодувати про Данила Сікана. Якби у 2019 році уродженець Житомира обрав «Динамо», а не «Шахтар», то дуже може бути, що його кар’єра зараз була б більше успішною.

Іщенку закидать, що він не дав повну свободу дій іспанським методистам. Вносив свої правки у методології Унаї Мельгоси, Вісенте Гомеса та потім Альберто Босха, щоб не втрачати динамівські традиції. Для мене це питання дискусійне. Хто із гравців 1995−1996 років, з яким працювали іспанці, потім себе знайшов в інших клубах? Фактично один Роман Яремчук. Заграти у «Динамо» зміг тільки Артем Бесєдін. Просто нагадаю, що іспанці отримали дуже цікаву молодь, яка виграла дебютний чемпіонат серед 19-річних. Але ніхто окрім Яремчук так особливо і не заграв.

Хто із молодих гравців заграв у Сергія Реброва під час його роботи у зарубіжних клубах? Іспанські помічники були поряд. Я розумію, що на Близькому Сході є своя специфіка. Але у «Ференцвароші» за три сезони я таких гравців не знаю.

Можливо, іспанці не особливо допомогли когось виховати. Але вони дали ефект новизни, напрямок руху загалом школи. Їхні ідеї та бачення футболу стало важливою частиною роботи клубної школи.

Подальші запрошення іноземних методистів вже великого значення не мали. Справа в тому, що такі фахівці коштують не дешево. Ромео Вандлер (хорват, який давно живе та працює у Німеччині), Гільєрмо Самсо та Рамон Катала не залишили особливого сліду після свого перебування у столиці України. Тодішній тренер першої команди Олександр Хацкевич хотів німецького розвитку Академії. Під цю ідею знайшли Вандлера, але його методи роботи виявилися не дуже ефективним. Ромео дуже швидко почав працювати із гравцями атаки. Аргентинська модель розвитку футболу трохи відрізняється від українських реалії. Особливо, у виконанні не самих сильних спеціалістів. Я залишаюся на зв’язку з Самсо. Кожен новий сезон він змінює роботу.... Останні сезони відмовлялися від роботи закордонних методистів. Сенсу в цьому не має.

Потрібно речі називати своїми іменами. Велика кількість власних вихованців у першій команді «Динамо» — це не скільки ефективність роботи школи, а відсутність можливості купувати якісних гравців. Вдосконалюватися є куди. Все визначається у порівняння. От і побачимо, на скільки новий керівник Академії буде ефективнішим за свого попередникам. Проблема переходу із юнацького у професійний футбол дуже серйозна. Зараз вже зібране по крупицях дуже сильне покоління 2006 року вже пробуксовує..

Розповім історію, яка характеризує Олександра Іщенка. Перед презентацію книги «Первопроходцы» Семене Случевського у мене було інтерв’ю з Олександром Олексійовичем. Він був на милицях, важкувато йому було рахуйся. Попри проблеми зі здоров’ям він виділив мені майже дві години в одній із лож стадіону «Динамо». Для нього не було другорядних моментів. Все було важливо. Причому спілкувався він максимально щиро. Хочеться подякувати йому за роботу та побажати міцного здоров’я.

Сергій ТИЩЕНКО