Центрбек друголігового «Тростянця» Віталій Полянський розповів про життя у місті під час рашистської окупації і після звільнення.
— Ми три тижні жили в готелі, поки не дали зелений коридор. Керівництво просило нас не виходити на вулицю. Їжу та воду нам привозили під двері. Коли повідключали світло та воду, ми всі остаточно переконалися у «братній» любові росії. Місцеві жителі нам дуже допомагали, знаючи, що команда фактично замкнута в готелі. Побоювалися, щоб не прилетіло в готель, де ми проживали. Бачили військових з автоматами, багато техніки. Керівництво тримало зв’язок і запевняло, що десь скоро повинні дати зелений коридор мирним мешканцям.
Після звільнення тут все функціонує, прильотів немає. Сирени? Так їх по всій Україні можна почути. Поки тут мешкаю, загрози життю на собі не відчув. Місто оговталося після окупації, бізнес функціонує, комунальні служби. Ніхто не знає, що буде завтра. Далі будемо бачити, — сказав футболіст.