Микола Федоренко: «До Лобановського мене не підпускали два дні! Але я все ж знайшов спосіб і прорвався»

Колишній футболіст і тренер «Дніпра» Микола Федоренко поділився спогадами про легендарного українського тренера Валерія Лобановського.

— Під час чемпіонату 1979 року Лобановський запросив мене до збірної України, яка мала брати участь у VII літній спартакіаді народів СРСР. Турнір був дуже представницьким: у ньому брали участь збірні всіх союзних республік. Наша команда посіла тоді 3-тє місце. До речі, тоді я на собі відчув, що таке тренування Лобановського.

— Ваші відчуття від системи тренувального процесу Лобановського?

— У Валерія Васильовича все було налагоджено до дрібниць — чітко і зрозуміло. Характерна риса Лобановського — дивовижна пунктуальність. Наприклад, на установку, перед грою Лобановський завжди приходив за кілька секунд до призначеного часу. Що стосується самих тренувань, то, відверто кажучи, я до таких навантажень, тим більше в перерві чемпіонату, не був готовий. У Москві функціонери часто критикували його за своєрідну методику тренувального процесу, проте Лобановський гнув свою лінію і доводив її правоту високими результатами.

Якщо говорити про всіх тренерів, з якими я працював, то, звісно, Лобановський, особисто для мене, завжди стояв осібно. У своїй роботі він був конкретний і вимогливий. А в побуті, звичайна людина, міг поговорити з тобою, жарт якийсь кинути. Коли я став тренером «Дніпра», і ми були на зборах у Ялті, він тоді вже повернувся в «Динамо».

Пам’ятаю, дуже хотів до нього потрапити, поговорити про тренерську роботу. Він жив на 6 поверсі, я на 14-му. Знаєте, мене до нього не підпускали два дні! Але я все ж знайшов спосіб і прорвався. Валерій Васильович тоді тяжко хворів, ноги в нього були опухлі й він практично не ходив. Але коли він почув, що я хочу зустрітися, дав команду пустити мене до нього.

У нас було вікно в тренуваннях з 10 до 12 години, і я приходив до нього протягом 4 днів. Ставив запитання нашому метру, а він відповідав. Дуже багато дізнався за ті 8 годин, які ми з ним проговорили. Мене, звичайно ж, цікавила тренерська робота, але ми торкнулися всього. Зокрема й побуту футболістів. Лобановський більш глибоко розкрив мені всю цю тему.

— Наприклад? Що мав на увазі Валерій Васильович?

— Якщо, наприклад, у сім’ї у футболіста справи погані, то він не може добре грати і тренуватися. Річ у тім, що багато тренерів просто не звертають на це уваги. Ти тренуйся, грай. Що мені твоя сім’я? До неї мені немає жодного діла.

Олександр Петров