Колонка Олександра Липенка. Повістку вручити не вдалося

Деякі епізоди з футбольного життя відомих гравців «Динамо».

Анатолій Коньков — заслужений майстер спорту. У київському клубі грав із 1973 року. Чотириразовий чемпіон СРСР (1975, 1977, 1980, 1981 рр.), володар Кубка Союзу 1978 року, Кубка Кубків і Суперкубка УЄФА 1975 року. За головну та олімпійську збірні колишнього СРСР зіграв 50 матчів. Срібний призер Євро-1972, бронзовий призер ОІ-1976 у Монреалі.

Валерій Васильович Лобановський сказав про Конькова: «Анатолій Коньков — гравець рівня Беккенбауера. У відборі м’яча він бездоганний, його передачі точні, своєчасні і спрямовані в потрібне місце».

Потрапив під «роздачу»

1972 рік став пам’ятним для Анатолія. Коньков виступав за збірну країни у фінальній стадії чемпіонату Європи в Бельгії. Динамівець, забивши єдиний м’яч у ворота угорців у півфінальному матчі, вивів нашу збірну у фінал. У вирішальному поєдинку збірна СРСР поступилася (0:3) збірній ФРН.

Це зараз про «срібло» на чемпіонаті Європи ми можемо тільки мріяти. Тоді ж вище партійне керівництво країни визнало ганьбою поразку від «ідеологічних ворогів». Віце-чемпіонів Європи звинуватили в безхарактерності, навіть у безхребетності. Під «роздачу» потрапив і Коньков.

Операція ЦСКА провалилася

1972 року Коньковим дуже зацікавився клуб ЦСКА. В один із прильотів у московському аеропорту Шереметьєво Конькова зустрічала... група армійських хлопців із завданням вручити Анатолію призовну повістку до військкомату. Футболіст чинив активний опір тим, хто зустрічав, зав’язалася банальна бійка. Несподівано Анатолію на допомогу приспіла міліція, яка прийняла борців за «гопоту», що наїхала на пасажира. У результаті бійки було розбито вітринне скло в будівлі аеропорту, а Конькову вдалося втекти від міцних «представників військкомату». Операція ЦСКА з тріском провалилася.

Перемогу приніс Коньков!

8 червня 1975 року в Лужниках у присутності 70 тисяч уболівальників збірна СРСР під керівництвом Валерія Лобановського в товариському матчі приймала збірну Італії.

У стартовому складі господарів поля вийшли 11 динамівців Києва: Рудаков — Трошкін, Фоменко, Коньков, Матвієнко — Буряк, Мунтян, Колотов, Веремєєв — Онищенко, Блохін. У другому таймі Веремєєва замінив Решко.

За «Скуадру Адзурру» грали Дзофф, Факкетті, Кіналья, Капелло... Наша збірна перемогла — 1:0. Єдиний гол забив на 63-й хвилині Анатолій Коньков, який завершив у 1981-му у віці 32 років свою футбольну кар’єру.

* * ×

Михайло Фоменко, заслужений майстер спорту. У київське «Динамо» прийшов 1972 року. За сім сезонів провів у складі «біло-синіх» 211 матчів. Триразовий чемпіон колишнього СРСР, дворазовий володар Кубка країни, володар Кубка Кубків і Суперкубка УЄФА 1975 року. Віцечемпіон Європи-1972, бронзовий призер Олімпіади-1976 у Монреалі. У збірній зіграв 24 матчі. У списках «33-х найкращих» — 6 разів, під №1 — тричі.

Як гравець Фоменко був холоднокровним, надійним, вирізнявся сильною позиційною грою, вміло цементував оборону, суворо дотримуючись ігрової дисципліни, був корисним під час атак.

Михайла не раз «притравлювали» товариші по команді. Річ у тім, що він перейшов у київське «Динамо» із «Зорі» якраз перед сезоном, у якому команда з Ворошиловграда (нинішнього Луганська) виборола золоті медалі в союзному чемпіонаті. А кияни, будучи тріумфаторами попереднього сезону-1971, вибороли «срібло». Але Фоменко ніколи не шкодував про своє рішення. Адже саме в «Динамо» розкрився його талант заднього центрального захисника.

Його надійна гра подобалася вболівальникам. Вони й не здогадувалися, що Михайлу не давала спокою хвора спина, грав він на уколах. Його вирізняло незнищенне особисте прагнення завжди перемагати, і виходячи на зелений газон, він забував про свої болі в спині. Завершив Фоменко кар’єру гравця через травми відносно рано — у 30 років.

Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua