Якось непоміченою залишилася новина про те, що якщо збірна України зможе здобути путівку до фіналу плей-офф відбору Євро-2024 за право виходу на чемпіонат Європи (для цього 21 березня треба обіграти в гостях Боснію і Герцеговину), то цей матч відбуватиметься у Вроцлаві (26 березня) на стадіоні «Тарчинські Арена».
Вважаю й абсолютно впевнений, що це найправильніше й найоптимальніше рішення. Ну, перш за все, було важливо не тягнути знову збірну на якийсь новий для неї стадіон у Європі: важливо, щоб на випадок, якщо вже випаде шанс зіграти у фіналі плей-оф, такий матч збірна проводила там, де хоча б раз уже грала — такий стадіон буде для команди хоч трохи більш своїм, ніж будь-який інший.
І бажано, щоб це був такий стадіон, на якому збірна України грала саме в рамках поточної кваліфікації Євро, яку можна вважати успішною в контексті результатів «домашніх» матчів (без поразок, нічиї лише з явними лідерами-монстрами групи — Англією й Італією, і всього один пропущений м’яч).
Відповідно вибір виходить таким (наводжу в порядку проведення матчів):
Трнава (Україна — Мальта — 1:0)
Вроцлав (Україна — Англія — 1:1)
Прага (Україна — Північна Македонія — 2:0)
Леверкузен (Україна — Італія — 0:0)
Я працював на трьох останніх «домашніх» матчах збірної України у відборі на Євро-2024, і без жодних вагань смію стверджувати, що в плані підтримки вболівальників і ступеня наближеності атмосфери до справжнього домашнього матчу Вроцлав йде з дуже великим відривом від інших міст/стадіонів. І, впевнений, що будь я і на четвертому «домашньому» матчі, на якому не побував (Трнава), моє твердження зараз залишилося б без змін.
По-перше, стадіон у Вроцлаві величезний порівняно з іншими згаданими містами. Місткість — 45 тисяч глядачів, що в півтора-два рази більше, ніж місткість інших стадіонів, на яких збірна України цього року приймала своїх суперників (Трнава — 19 тисяч, Прага — 19 тисяч, Леверкузен — 30 тисяч).
По-друге, як не крути, у Польщі зараз найбільша кількість українців — їх там стільки, що вони запросто заповнять і 70-тисячний стадіон, не те що 45-тисячний. І саме тому на матчі Україна — Англія у Вроцлаві, незважаючи на значну місткість стадіону, був справжнісінький «биток». І відповідний рівень підтримки трибун з атмосферою, дуже близькою до тієї, в якій проходили матчі збірної у Львові (прикріплене до цього тексту фото лише частково передає енергетику поєдинку Україна — Англія у Вроцлаві).
Так, і в Празі, і в Леверкузені українці теж здорово вболівали, але це було зовсім не те, що творилося у Вроцлаві!
По-третє, УЄФА, якому саме час уже не соромитися і розфарбувати своє лого в триколор, знову наклав на збірну України частковий бан щодо допуску глядачів на трибуни на найближчому домашньому матчі, але, на щастя, цей бан вимірюється абсолютним значенням («залишити незаповненими на трибунах щонайменше 5 тисяч місць»), а не пайовим, і тому що більшою є місткість стадіону, то меншим буде ефект від цих незаповнених місць. І за цим фактором стадіон у Вроцлаві — теж безумовний фаворит.
Загалом, це дійсно здорово, що зроблено такий вибір. Шанс практично повноцінного домашнього матчу для збірної України в контексті атмосфери. Залишилася справа за «малим» — пройти Боснію і Герцеговину...
Олександр ПОПОВ