Колонка Олександра Липенка. Програвших били бамбуковими палицями

Досить часто можна чути й читати, що «Англія — батьківщина футболу», «Найпопулярнішу у світі гру подарувала Англія».

Зародження футболу — гри в «ножний м’яч» (у перекладі з англійської «фут» — нога і «бол» — м’яч) — відноситься до глибокої давнини. У тому вигляді, в якому він дійшов до нас, футбол дійсно склався в Англії. Але гра, що нагадує футбол, була відома ще 2650 року до нашої ери при дворі японського імператора Кемарі, про що свідчать малюнки та рукописи. Тоді також були футбольні ворота, в які гравці прагнули увігнати м’яч. Одна з особливостей цього стародавнього футболу полягала в тому, що м’ячу не давали опуститися на землю, підтримуючи його ударом ноги. Матч тривав встановлений час. За цим стежили за пісочним годинником.

Давньокитайські джерела, датовані 2697 роком до нашої ери, розповідають про гру, що нагадує футбол, під назвою «тзю-чю». Дві найкращі команди змагалися в присутності китайського імператора Чень-цзи і його наближених. Переможців нагороджували гірляндами квітів, вином, дорогими посудинами, а тих, хто програв, публічно били бамбуковими палицями.

Руками грати заборонялося

Гра, схожа на футбол, була популярна й у стародавніх греків. У грецькому словнику Поллукса вказується, що гравці ділилися на дві партії (команди). Кожна партія намагалася провести м’яч за поле противника. Заборонялося грати руками. Ця гра називалася «гарпанон».

Римські легіонери Юлія Цезаря грали в «гарпастум». М’яч треба було провести між двома стійками яким завгодно способом, причому для зупинки суперника дозволялися будь-які прийоми. М’яч робили з волової шкіри і туго набивали соломою.

Римський історик Светоній Транквілл так писав про імператора Августа: "... після битв він ще по кілька годин вправлявся з м’ячем — набивним і надувним".

У Римі існувала також гра під назвою «сферомахія» — прообраз футболу. Про неї писав великий давньоримський філософ Сенека: «Молоді люди на сонці витворяють найнеймовірніші рухи ногами».

Бити тільки ногами

Коли ж з’явився футбольний м’яч? М’яч із волової шкіри був відомий і легіонерам Юлія Цезаря. Шкіряний м’яч згадується у віршах давньоримського поета Марціала, який жив у І столітті нашої ери, та в інших джерелах.

Попередники футболістів грали руками і ногами. Але потім встановили правило: по м’ячу бити тільки ногами. Змінилося й місце, куди треба було забивати м’яч. Раніше це була звичайна лінія, прокреслена на майданчику, потім на цій лінії встановили ворота без верхньої поперечини.

Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua