Екс-голкіпер збірної України, «Таврії» та «Сент-Етьєна» Максим Левицький в інтерв’ю «УФ», зокрема, пригадав, як грав у Симферополі.
— Розповім вам історію про Заяєва. Я думаю, Анатолій Миколайович мене вибачить, царство небесне. Рахунок 3:0. Не пам’ятаю, з ким ми грали. Залишається 5 хвилин до кінця. Вони б’ють м’яч у наш бік, прилітає до мене. Чекаю. Камера показує нашу половину поля. До мене біжить Саня Головко і каже: «Дай мені м’яч», ми його розіграли. Більше нема нікого. Останні хвилини матчу. Анатолій Миколайович зривається з лавки і починає волати: «Ще раз ти викинеш йому м’яч, я обох вижену з команди!» Розумієте? Я кричу: «Що мені робити?» «Бий вперед!»
От вам зараз смішно, а нам в той момент не дуже. Головко був єдиним гравцем, який знаходився на моїй половині поля. Ніхто з команди суперника не біжить. Жодного гравця біля Сані. Звісно, нам хотілося в дир-дир пограти, контроль м’яча. Ми ж всі бачили, як грають там. В 90-х показували англійський футбол. Вони грали так само, як і ми. А тепер подивіться, як там зараз, — сказав Максим.
А вообще-то там остались реально сотрудничать тысячи сбушников, мвд-шников, прокуроров, судей, военных и т.д. Тех - кто присягал. Фамилии этих оюдей - нужно выявлять, публиковать, заводить на них
дела - если еще не заведены...