Відомий захисник київського «Динамо» кінця 90-х років минулого століття Олександр Головко розповів, що думає про феномен тієї команди, яка, нагадаємо, у сезоні-1998/99 дійшла до півфіналу Ліги чемпіонів, а роком раніше виступала у чвертьфіналі цього турніру.
«Мені здається, щоб пояснити феномен київського „Динамо“ кінця 90-х років минулого століття, має бути проведено якесь дослідження. Команди Лобановського працювали по 3−4 роки. І потім наступала пауза. Тут є ґрунт для досліджень.
Мені здається, що на той момент підібралася група гравців, які повністю підходили під філософію роботи Лобановського, які могли витримати ті навантаження. Навантаження не тільки фізичні, а й психологічні. З цієї групи обиралися найкращі. Але навіть їх вистачає на якийсь обмежений період часу. Після цього ти повністю виходиш у нуль психологічно. Ти вже просто ганчірка. (Сміється). Фізично ще ти можеш працювати, але це вже приблизно, як машина, яка просто котиться. Так було з тією командою, так було з кожним із нас», — сказав Головко в ефірі Youtube-каналу «Перше Онлайн Радіо Школа».
4 чемпионства, 2 серебра, 2 Кубка, Кубок Кубков, Суперкубок и полуфинал Кубка Чемпионов
Да, были. Но для них вершиной карьеры было Динамо, дальше расти было некуда.
Но уже Шева, воспитанник киевского футбола, стал великим игроком в Милане.
Уверен, что Лобановский в 99м не отказался бы от Лунина, Миколенко, Забарного, Цыганкова... да и Мудрик у него наверняка заиграл бы не так примитивно. Просто для нынешних игроков с хорошим потенциалом украинский чемпионат - шаг к топовой лиге. Либо золотая клетка с потерей стимуля для развития.
Но обычно хватало пары лет, чтобы заново построить команду, борющуюся за чемпионство СССР.
Кстати, других пиковых команд пикового европейского уровня в СССР не было вообще никогда, при всем уважении к Тифлису.
А в чем, собственно, феномен? Просто был тренер! Тренер, благодаря которому был состав, который подбирался не по толщине папиного кошелька, не по знакомству, не по количеству татушек. Была строгая дисциплина. Всеми процессами руководил тренер, а не младшенький. Это был механизм, который можно сравнить с механизмом швейцарских часов. Вот и весь феномен.
===Команды Лобановского работали по 3−4 года. И потом наступала пауза===
Я вважаю він якраз про 3-4 роки і ПАУЗУ після цього.
Лобановский мог придти в готовый клуб, собранный умелым предшественником, и в первый же год существенно усилить игру. Это и отличает великого тренера от хорошего.