«Олександре Анатолійовичу! Ви багато розповідаєте про заслуженого майстра спорту Леоніда Буряка, півзахисника від Бога, так характеризував його мій батько, уболівальник "Динамо» з великим стажем. Він намагався не пропускати матчі улюбленої команди. Я з молодого покоління фанатів «Динамо», природно, наживо не бачив гру Буряка. Розкажіть про його досягнення як гравця «Динамо».
Із таким запитанням нещодавно до мене звернувся син мого сусіда по будинку Віктор. Відмовити не можу, впевнений, що це буде цікаво не тільки йому.
У 20 років вихованець одеського футболу, гравець «Чорноморця» з третього разу відгукнувся на пропозицію перейти в «Динамо». За київський клуб Леонід Буряк дебютував у кубковій грі з «Металістом» 14 березня 1973 року, замінивши Володимира Мунтяна. У чемпіонаті колишнього СРСР за «Динамо» вперше зіграв за «основу» 7 квітня 1973 року в гостьовому матчі «Араратом», замінивши Анатолія Пузача.
Свій перший динамівський м’яч забив півзахисник у грі другого кола в Києві з тим же «Араратом». Кияни програвали майбутньому чемпіону 0:1, Буряк, який вийшов на заміну в другому таймі, через 20 хвилин зрівняв рахунок — 1:1. Динамівці перемогли 3:1, ставши в тому сезоні срібним призером.
Уже в першому своєму сезоні в «Динамо» дебютант провів 41 офіційний матч. У кожній грі Леонід прагнув не тільки забивати, а й на належному рівні відпрацьовувати в обороні. Попереду на Буряка чекав футбольний марафон дистанцією в 15 років.
У 304 матчах чемпіонату, зіграних півзахисником за «Динамо», його команда відсвяткувала 160 перемог, 92 гри звела внічию. У чемпіонаті Буряк грав проти 25 команд вищої ліги. Любив забивати «Спартаку» — п’ять разів псував настрій москвичам. Стільки ж м’ячів відправив у ворота їхніх земляків із «Торпедо». По чотири рази після його влучних ударів виймали м’ячі з сітки своїх воріт воротарі тбіліського «Динамо», «Дніпра», «Зеніту».
Тільки один м’яч забив Буряк ударом головою, у ворота «Нефтчі», інші м’ячі (якщо не брати до уваги пенальті) забивали здебільшого ударами з дальніх і середніх дистанцій. 22 пенальті поспіль реалізував він. У матчах розіграшу Кубка країни провів за киян 52 матчі, 34 з них були переможними.
У переможному турнірі Кубка Кубків 1975 року Буряк у півфінальній грі з «Ейндховеном» у гостях за рахунку 1:0 на користь господарів на 77-й хвилині в «бриючому» польоті ударом головою замкнув простріл Веремєєва, розвіявши надії суперника на реванш — 2:1.
Доклав свої ноги Буряк і до двох переможних матчів своєї команди в протистоянні з «Баварією» за Суперкубок УЄФА-1975. Навесні 1977 року Леонід знову допоміг здолати «Баварію», забивши м’яч Майєру в поєдинку 1/4 фіналу Кубка європейських чемпіонів.
Восени 1982 року Буряк у матчі 1/16 фіналу Кубка чемпіонів забив два м’ячі у ворота «Грассхопперса». Загалом у єврокубках він провів за «Динамо» 51 матч, у яких його команда відсвяткувала 32 перемоги і 10 разів зіграла внічию.
А ще Леонід Буряк — п’ятиразовий чемпіон колишнього СРСР, чотириразовий срібний призер, одного разу бронзовий. П’ять разів зі своїми партнерами по «Динамо» здійснював коло пошани з кришталевим кубком країни. Вісім сезонів півзахисник киян входив до списку 33-х найкращих футболістів країни, п’ять разів — під №1.
А ще, Вікторе, я можу продовжувати розповідати про досягнення цього чудового гравця київського «Динамо». У другому колі чемпіонату країни 1984 року в матчі проти «Арарату» Буряк зіграв свій останній офіційний матч у футболці «Динамо».
Чудовий гравець, який, як він стверджує, жив у щасливий футбольний час, залишиться на золотих сторінках історії динамівського клубу.
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua