Віталій Кварцяний: «Це якось по-сільському, отак от хапати за футболку… На рівні збірної так грати не можна»

Культовий тренер «Волині» Віталій Кварцяний поділився враженнями від перемоги збірної України у поєдинку 1/2 фіналу плей-оф до Євро-2024 проти Боснії та Герцеговини (2:1).

— Віталію Володимировичу, як Вам гра? Валідол пити не довелося?

— Переживав, звісно. Добре, що вдалося здобути цю перемогу, дуже непросту та надзвичайно важливу. Варто визнати, що Україна була однозначно сильнішою. Так, грали дуже обережно багато часу, але було видно вищий клас наших гравців, за рахунок якого і вдалося завершити гру на нашу користь.

Як тільки наші помаленьку почали піднімати темп і нав’язали швидку гру, так і посипалась Боснія. Індивідуальна майстерність гравців України зіграла свою вирішальну роль. За рахунок цього й перемогли.

— Гру вдалося перевернути завдяки вдало проведеним замінам від Сергія Реброва в кінцівці, коли тренер кинув у бій свіжих Руслана Малиновського та Романа Яремчука. Погодитеся?

— Сергій Ребров пішов у ва-банк. Його ставка на двох нападників зіграла. Присутність на полі двох потужних форвардів, Яремчука, який з’явився під кінець гри, і Довбика, якого він не зняв, а залишив на полі, змусила боснійців робити помилки в захисті. Тобто, ми одразу ж побачили їх слабкі місця — в центрі оборони. В кінці Україна взагалі домінувала і могла ще й третій м’яч забити.

Цей матч був типовою кубковою грою, на виліт. Десь не було якості гри, малюнка, але є результат — це найважливіше.

— Я Вам чесно скажу: до 85 хвилини майже втратив віру в те, що нашим хлопцям вдасться врятувати гру. А Ви?

— А в мене була віра, бо Боснія після забитого голу перестала грати. Вони просто були на полі, існували, чекали на фінальний свисток. Ви бачили якісь нормальні комбінації боснійців? Я — ні. Більше того, навіть якихось яскравих індивідуальних дій не було. Суцільний сумбур.

Все, що вони намагалися зробити, — збити атакувальний порив України. Боснія нічого не хотіла більше створювати, їх влаштував рахунок 1:0. Не було в їхніх діях ніякої логіки, ні техніки, ні швидкості. Якби Боснія пройшла Україну, це було б якось несправедливо.

Мені сподобалося не лише, як вийшов і одразу заграв Яремчук, а й Малиновський. Він хоч Руслан і мало грав, але показав кілька класних швидкісних дій, своєї техніки, динамічних маневрів. Шкода, що не закінчив якусь комбінацію своїм фірмовим потужним ударом з лівої.

На відміну від Малиновського, деякі наші півзахисники грали занадто мляво, через паси якісь незрозумілі назад чи поперек, катали м’яч, а Руслан вийшов і одразу освіжив гру.

— До голу Яремчука і Саво Мілошевич спробував освіжити гру Боснії. Випустив Міралема П’яніча, наприклад.

— По молодості П’яніч міг би щось таке цікаве показати, але зараз він вже не той, що був у Ювентусі. Та й взагалі, жоден гравець Боснії не проявив себе, щоб говорити якось окремо про нього.

Той же Едін Джеко вже на останньому диханні грав. Він звик бути на вістрі атаки, завершувати, а тут йому довелося самому бігати по полю, шукати м’ячі, чіплятися, боротися, ковирятися... Хоча Джеко хоч якось виділявся, а той їх інший нападник, взагалі не знаю, звідки вони його взяли. З «Маліновки» якоїсь (мова про Ермедіна Деміровича, номінального півзахисника німецького Аугсбурга, — прим. В. Г.). Дуже слабкий якийсь. Ні прийняти, ні обіграти, ні віддати.

— Гол імені Миколи Матвієнка, тобто автогол, суто його провина?

— Там гравець Боснії робив простріл, це ясно і чітко видно з повтору. Проблема в тому, що наші захисники допустили зробити цей простріл, до якого гравець протяг м’яча метрів 10−15, а його ніхто не зустрів.

— Віталій Миколенко просто пласувався назад перед Амаром Дедичем.

— По позиції, так, там саме Миколенко мав би зустрічати цього Дедича чи Матвієнко підстрахувати, а не сідати глибоко у карний майданчик.

— І як тут не згадати відсутність Тараса Степаненка.

— Так і є. Певно, Степаненко і не дав би розбігтися гравцю Боснії, зустрів його ще на підході до карного майданчика. Звісно, Тараса не вистачало. З його досвідом і вмінням вибрати позицію.

— Як Вам гра Володимира Бражка?

— Дуже достойно він відіграв. Десь трошки поганенько в плані руйнації у нього вдавалося: і за руки суперників тримав-ловив, і не зовсім координовані рухи виконував під час відбору. Однак, в цілому, виглядав впевнено. Володимиру просто не вистачає поки досвіду вчасно опинитися там, де треба, щоб не порушувати. Він трохи спізнювався і доводилося фолити.

— Найкращий гравець матчу — Роман Яремчук? Тут без варіантів чи, можливо, Ви б когось іншого виокремили?

— Яремчук і забив, і віддав передачу на Довбика, тому — так. Назвемо його, як там кажуть по телебаченню, «левом матчу».

— Попереду на Україну чекає ще один непростий суперник — Ісландія, яка розтрощила на виїзді Ізраїль (4:1). Знову проти нас буде грати максимально габаритна збірна, де ледь не в кожного гравця під 190 сантиметрів зросту. Ви таких у «Волині» полюбляли, до речі.

— Якщо Україна буде грати монотонно, то атлетизм, сила і дисциплінованість ісландців візьме гору. До того ж, Ісландія може зіграти і агресивно. Знову ж таки, за рахунок габаритів своїх гравців попереду.

— Та не габаритами єдиними. Наприклад, є в Ісландії і такий нападник, як Альберт Гудмундссон, одноклубник нашого Руслана Малиновського по «Дженоа», він не гренадер (177 см), а навпаки технічний нападник. Три голи Ізраїлю поклав, на секундочку.

— Це представник вже нового покоління. Не того, яке грало на Євро-2016 і доходило до 1/4 фіналу. Після того історичного чемпіонату Європи у цій збірній вже відбулася зміна.

Я не надто пильно стежу за виступами Ісландії, скажу чесно, але якщо вони переграли з рахунком 4:1 Ізраїль, який зараз на підйомі, то команда там пристойна точно.

Можливо, на результаті гри так позначилася війна в Ізраїлі і що грали на нейтральному полі, не знаю... Тут потрібно передивитися цей матч в записі, бо вони ж паралельно з Україною грали, я не бачив матч і аналізувати важко.

— Що потрібно зробити Україні, щоб без нервів пройти на Євро-2024?

— Не потрібно хаотично і некоординаційно грати, насамперед. Тобто не потрібно бездумно фолити, хапати опонентів за футболки, штовхати у спину і так далі. В матчі з Боснією цього вистачало.

— Саме так, заробив на рівному місці, в центрі поля фактично, жовту картку Юхим Конопля.

— Це якось по-сільському, отак от хапати за футболку... На рівні збірної так грати не можна. А на рахунок того, як потрібно діяти Україні, то нашій команді, нашим гравцям, знову ж таки, потрібно показати свій клас, зіграти з позиції фаворита. Потенціал у цієї збірної є!

Віктор ГЛУХЕНЬКИЙ