Колишній захисник збірної України Артем Федецький докладно розповів Sport-express, чи варто Євгенові Коноплянці завершувати кар’єру у 34 роки.
— Артеме, що робити Коноплянці: ще пограти або закінчувати кар’єру?
— Я не можу відповісти за Женю. Він повинен сам прийняти рішення, зважаючи на стан свого тіла й організму: чи він буде грати у футбол чи, можливо, займеться якоюсь іншою справою. Також ключовим аспектом є мотивація. Багато чого залежить від клубу і які в нього завдання. Якщо в нього є бажання ще пограти, то краще треба спробувати, ніж махнути рукою, а потім шкодувати.
— Коноплянка зараз потягне рівень УПЛ?
— 100%. Я з ним грав майже чотири роки у «Дніпрі», перетинався у збірній України і функціонально він завжди виглядав шикарно. Його здоров’я в ті часи було на топовому рівні. Що зараз? Мені важко сказати, бо ми давно з Євгеном не спілкувались.
— В клубі якого рівня він може заграти: «Динамо», «Минай»...?
— У будь-якому. От «Полісся» зараз підписує багато досвідчених гравців, які вже сказали своє слово у футболі. У житомирському клубі є сплав молоді та досвіду. Мені важко сказати, чому Євген не заграв свого часу у «Шахтарі». У спорті трапляються важкі періоди травм, після яких важко повернутися на свій рівень. Це дуже сильно б’є психологічно і футболісту потім важко себе знайти. Можливо, треба наймати психолога і займатись над собою.
— Коноплянка може реанімувати свою кар’єру у «Поліссі»?
— Якщо він отримає запрошення, то чому б ні. На Євгені ще рано ставити хрест.
— Коноплянка після «Дніпра» ніде не зміг себе яскраво проявити. Справа у психології?
— Думаю, це ключовий момент. Можливо, у нього стався психологічний надлом. Не вийшло у «Краковії», потім він поїхав у «Клуж», де йому обіцяли ігрову практику, а у підсумку він її не отримав. Якщо Женя хоче ще пограти, то йому треба повністю очистити свою голову і мозок.
— Але до цього у нього не виходило у «Севільї» та «Шальке».
— Важливий момент — це мова. Коли Женя переходив у «Севілью», то володів англійською мовою, але там потрібно було вчити іспанську, щоб розуміти тренерів. На це пішов час. Поки він проходив адаптацію, грали інші. У «Шальке» Коноплянка знову стикнувся з іншою культурою, іншим футболом і іншою мовою. Це не так просто.
— Коноплянка завжди у своїх невдачах винуватив тренерів. Чи не було у нього конфліктів у «Дніпрі»?
— Ніколи, ні з одним тренером в «Дніпрі» у нього не було навіть мінімального конфлікту. З Рамосом у нього були шикарні відносини, Містер йому довіряв. Недарма Рамос казав, що Коноплянка коштує 50 мільйонів. Напевно, так воно і було. Якщо зараз Мудрика за 70+30 продають, то Коноплянка у той час коштував не менше. З Маркевичем у нього також були гарні відносини. Мирон Богданович коли тільки-но прийшов у «Дніпро», то зробив Женю капітаном. У збірній також конфліктів ні з ким не було.
— Яким був Коноплянка у «Дніпрі»?
— Я бачив небагато таких футболістів, як він. У «Шахтарі» це Дуглас Коста і Вілліан, які могли накрутити, не напрядаючись, двох-трьох футболістів. А Коноплянка міг і п’ятьох обвести! Бігати від прапорця до прапорця і ніхто не міг у нього м’яч відібрати. Я просто кайфував на полі від гри Коноплянки. Я вважаю, потенціал у нього був вищим, ніж у Кости і Вілліана, але, можливо, я так говорю, бо він українець. Євген за індивідуальними якостями був одним із найкращих у Європі.
Також мені доводилось грати у збірній з великим майстром — Ярмоленком. Я зробив за нього безліч забігань, а отримав всього лише декілька передач. Він за рахунок мене не один гол забив (сміється). Я забігаю, беру важку артилерію на себе, а Ярмола зміститься в серединку і своєю «клюшечкою» забиває чи асисти віддає. Хоч ми і не були з Андрієм одноклубниками, але у збірній розуміли один одного з півслова. Я коли забігав, то вже знав, що м’яча не отримаю. Коли він віддавав мені передачу, то я дивувався і думав: недарма я зробив 75 забігань, щоб на 76-му нарешті отримати пас.
— У пресі циркулює інформація, що Коноплянка разом із Зозулею планують створити агентську компанію, хоча Роман це рішуче спростовував. Щось чули про це?
— Зюзя мені нічого не говорив, хоча ми з ним доволі часто переписуємся. Ми, здебільшого, обговорюємо волонтерські моменти і потреби військовим. Я теж читав про агентство в пресі. Але не все так просто, потрібна команда людей, яким можна довіряти. Зараз більшість агентів не відстоюють права футболістів, а думають про свої матеріальні інтереси. Агент повинен допомагати гравцю не тільки з підписанням контракту, але й у побуті. Якщо Рома з Коноплянкою щось задумали, то бажаю їм удачі.
— Ви добре знаєте Коноплянку і Зозулю. У них є схильність до менеджерської діяльності?
— Хімія між ними точно є. У них був шикарний дует. Гравці «Дніпра» на зборах в Туреччині або Іспанії, в основному, проживали по одному, але Зюзя та Конопа завжди жили в одній кімнаті. Тому вони знають один одного від кінцівок пальців до кінцівок волосся.
— Можливо, у майбутньому Коноплянка і Зозуля витіснять Шаблія з українського ринку?
— Думаю, там без шансів, років 10−15 так точно (сміється). Хіба що якось співпрацювати.
Андрій Піскун