Відомий журналіст Микола Несенюк поділився прокоментував вихід збірної України до Євро-2024 та оцінив її перспективи на цьому турнірі.
«Це було на початку двохтисячних. В одній з компаній опинився поруч з італійцем. Про що нам було говорити з моєю ламаною англійською? Звісно ж, про футбол! За місяць саме мав стартувати фінальний турнір Кубку світу 2006 року, де мали грати Італія і Україна. Коли я запитав чого італійці очікують від своєї національної команди, мій співрозмовник спочатку не зрозумів запитання. А коли до нього таки дійшло, пояснив, що Італія чекає від своїх футболістів титулу чемпіонів світу. Інших варіантів не існує. Коли ж італійці чемпіонами не стануть, їх нещадно критикуватимуть, а тренера збірної майже точно звільнять. Про збірну України він не знав нічого, окрім того, що за неї грає „Чевченко“.
Та розмова лише підтвердила те, про що я знав і без цього — всі без винятку італійці люблять футбол і вважають, що саме у них цей футбол найкращий у світі. Тому команда Італії має бути чемпіоном світу і Європи. Крапка. Так там вважали у давні часи, коли нас ще не було, так вважають тепер, і так вважатимуть потім, коли нас не буде. Те ж саме можна сказати про англійців, іспанців, французів, німців. Бо це не просто футбольні нації, а нації чемпіонів! Навіть коли вони чемпіонами насправді не є.
А що ми? Що я мав сказати тому італійцю? Що ми заздалегідь вважаємо себе чомусь слабаками, яким за щастя хоча би потрапити до фінальної частини світової чи європейської першості? Що футболістів нашої збірної оголошують супергероями після хоч якого виграшу, а всі поразки списують на „злих арбітрів“? Я не сказав нічого. І мав рацію — за два місяці Італія стала чемпіоном світу, без проблем обігравши Україну у чвертьфіналі 3:0. Щоправда у нас той вщент програний чвертьфінал святкували потім чи не сильніше, ніж в Італії титул чемпіонів світу.
Що змінилося з того часу за майже двадцять років? Італія, чинний чемпіон Європи, очікувано випередила у відборі Україну, а у нас традиційно стогнуть про „нехорошого арбітра“, який, як завжди, став на нашому шляху. Як на мене — це шлях в нікуди. Бо чим ми, власне, гірші за тих італійців? Нічим — це підтвердять сотні тисяч наших емігрантів в Італії, чиї діти вже претендують на виступи за італійські збірні, поки що юнацькі. Вони теж прагнуть стати чемпіонами світу та Європи і, не виключено, стануть ними коли-небудь як італійці. І не тому що якісь суперталановиті, а тому що ті, хто грає за Італію, завжди ставлять перед собою найвищі завдання. Чому ми не такі?
Переконаний, що секрет успіху не лише в ногах, а й у головах футболістів. Прагни неможливого — отримаєш максимум, чи не так? Чому ми не прагнемо стати чемпіонами Європи з футболу? Це не фантастика — це реально. Бо змагання національних збірних, це не Ліга чемпіонів, де багаті клуби можуть привезти кілька десятків гравців з усього світу. Тут все справедливо — грають лише свої. Можна, звісно, натуралізувати одного-двох іноземців, але це нічого не вирішує, доведено Марлосом. Скажете, що в Італії чи Іспанії ці „свої“ кращі за наших. А чому? Тому що з дитинства прагнуть стати чемпіонами світу. І не менше! А чого вчать наших футболістів? На що націлюють? Отож!
Висновок з усього цього такий — я вірю, що Україна стане чемпіоном Європи! Як не тепер, то пізніше. Головне, прагнути саме цього, а не просто потрапляння на турнір за участі 24 команд. Коли ставити задачу саме так, то виграш у Ісландії має стати для нас не „матчем століття“, а просто ще однією сходинкою до європейської вершини. Попереду ще сім!», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
Ми так часто обігруємо топів, що саме варто замахнутися "на Уільяма нашого Шекспіра"?
Як на мене - головне не зганьбитися грою, як на попередніх ЧЄ.
до речі, цю фразу, здається, казав Євстигнєєв (який по фільму був футбольним арбітром)
учетная запись этого пользователя была удалена
Тому, щоб стати чемпіонами, Україна має закінчити перемогою чинну війну з касапами (яка триває понад 500 років; нині просто - в гарячій фазі) і відновити економіку. Лише тоді мрії про чемпіонство будуть небезпідставними.
Но нужно было договариваться Фонсекой чтобы тот давал меньшие физические нагрузки Марлосу в еврокубках и в УПЛ.
Задача эта была безнадёжная , потому как Фонсека был перфекционистом и имел серьёзный конфликт с Палкиным.
То есть Фонсека нужен был результат любой ценой в том числе и за счёт здоровья любого футболиста - будь это Марлос , Коваленко или кто-то ещё.
А Марлос не титан-атлет , у него были свои проблемы со здоровьем , сродни тех которые имеет к примеру Цыганков
міцною , дякуючи італійському штабу . Дуже жаль , що завдяки казнокраду травелко , Андрій Миколайович не прцював із збірною дальше .