Україна — Ісландія — 2:1. Ребра жорсткості

Сергій Ребров зробив героїчний вчинок вже тоді, коли погодився очолити збірну України, що потрапила в одну групу з Англією та Італією. Це крім повернення в воюючу країну під бомби. І немає жодної різниці, вийшла б збірна на Євро чи не вийшла. Тренер приїхав сюди, а не поїхав звідси. Тут, як то кажуть, питання знято.

Такий вчинок Реброва мобілізував і його підопічних. Видно, що футболісти хочуть виступати в збірній країни, готові їхати туди з травмами і грати на травмах. І за хлопців, які нас захищають на передовій, і, безумовно, за тренера, щоб бути йому до пари. Адже, якщо ти коштуєш 100+ мільйонів, то і зобов’язаний показати, що не слабкіший ментально.

Характер. Ось, що є у цієї команди і чого бракувало іншим варіантам національної збірної. Я подумав, а чи прищеплюється характер, чи можна його натренувати? Напевно, ні. І точно не в збірній. Він може тільки проявитися. А зараз життя таке, що без характеру нікуди. І взагалі не до сентиментів і сюсюкань. Час жорсткий і жорстокий.

Так, ми знову не змогли обійтися без валідолу, але... Мені здається, наш головний тренер у цьому відбірковому циклі спробував прибрати ту причину, що часто заважала досягати результату в других іграх «спарок». На кожен другий матч у «спарці» виходив дещо видозмінений склад, у якому були присутні свіжі гравці. Це давало змогу додавати в других таймах усіх ігор, і, що найголовніше, це спрацювало в плей-оф. А зробити так, щоб до гри були готові абсолютно всі з викликаних і заявлених гравців — майстерність тренера.

Усі задаються питанням, чи спеціально так Ребров придумав програвати перший тайм, щоб розірвати суперника в другому, чи випадково виходить? Сам наставник усміхається і віджартовується. Так, каже, сказав Яремчуку, що треба забивати гол...

У моєму дитинстві була така книжка з шахів «Віддати, щоб знайти». В одному з давніх матеріалів про Реброва — головного тренера «Динамо» я згадував цю конструкцію. Так от, хто грає в шахи на будь-якому рівні знає, що, йдучи на жертву, ти не завжди можеш чітко сказати, що це принесе успіх. Вмикається чуття. У кого воно тонше, той і перемагає.

Станіславович продемонстрував у цьому відборі неймовірне тренерське чуття. Від самого підбору гравців, до хвилин, коли того чи іншого виконавця потрібно було випускати на поле. Кожен футболіст отримував від Реброва свої «слова» для виступу. Не тільки основна обойма, а взагалі всі ті, хто виходив на поле: і Караваєв, який забив з центру поля у порожні ворота македонців, і Ванат, який переломив другий тайм першого матчу з тими ж македонцями, і Ярмоленко, який у свої 34 роки був найважливішим гравцем на полі в матчах із топами нашої групи Англією та Італією. І, нарешті, Гуцуляк, який вилетів на поле в Боснії з таким зарядом енергії, що це не завжди допомагало зустрітися з м’ячем. Зате суперника добре налякало, тож, коли Довбик зрівнював рахунок, а поруч стрибав за цим же м’ячем Гуцуляк, ніхто й не намагався завадити.

Зверніть увагу, Ребров в одному циклі використовував трьох (!) воротарів. У різний час він бачив у кожного його стан і ставив того, хто краще готовий психологічно. Усі вони пропускали, усі іноді бували винні, але вони не «сипалися» і не «пливли».

Ця збірна не грає красиво, вона грає ефективно. Вона грає так, щоб перемогти. Звичайно, приводів для критики дуже багато. І помилки під час розіграшу м’яча на своїй половині, від яких, за влучним висловом одного шановного футбольного експерта, холоне спина. І знову-таки пізнє входження в гру. І захоплення наших зірок індивідуальними діями, так що партнери поруч не знають, куди їм бігти, відкриватися чи чекати м’яч у ноги.

Хочеться вірити в те, що це хвороби росту. А рости і прогресувати ця команда ще буде. Мені здається свій потенціал вона далеко не вичерпала. Війни і катаклізми часто народжують супер-команди. Згадаймо Румунію та Хорватію. Згадаймо, напевно, і збірну Швейцарії більш ніж на половину складену з косоварів. Війна мобілізує всіх, кого стосується, якщо не йти на фронт, то хоча б діяти максимально ефективно на своєму місці. Можливо, у найважчий історичний період, у нас буде найсильніша в історії національна футбольна команда.

Артем ЖОЛКОВСЬКИЙ