Воротар київського «Динамо», одеського «Чорноморця» та зібрної СРСР кінця 70-х — першої половини 80-х років Юрій Роменський із сумом відреагував на звістку про смерть колишнього одноклубника по столичному клубові Михайла Фоменка:
— Сумно, дуже сумно. Нехай земля йому буде пухом, Царство Небесне. Михайло Фоменко був дуже гарним футболістом, тренером і відповідальною людиною. Він є уособленням справжнього професіонала. Дуже шкода, що закінчився його життєвий шлях. Кожного з нас рано чи пізно чекає така доля, нічого не поробиш.
Ми з Михайлом Івановичем перетинались, коли я грав у «Динамо», а він, закінчивши перед цим активні виступи у якості гравця, працював тренером з динамівським дублем. У 1980 році ми стали чемпіонами СРСР, та й очолювана ним команда теж виграла першість резервістів. Пригадується, влітку 1979 року Валерій Лобановський готував збірну України до участі у Спартакіаді народів СРСР, і ми проводили десятиденний тренувальний збір у Ялті. Тоді я тренувався разом із багатьма легендарними динамівцями, які ще вигравали Кубок кубків та Суперкубок УЄФА чотирма роками раніше. «Динамо» хоч і покинули автори того тріумфу Фоменко та Решко, проте ще залишились Коньков, Колотов, Буряк, Блохін, Веремеєв. З ними я і грав у складі.