Юрій Шелепницький, який вивів гравців збірної України із капітанською пов’язкою на перший матч в її історії, розповів, чи погодився б він на пропозицію прийняти російське громадянство і чи спілкується з Юрієм Нікіфоровим.
— Пізніше низка футболістів тієї збірної, яка грала проти Угорщини, отримала пропозицію виступати за збірну Росії, хтось погодився, хтось ні. Вам не пропонували змінити громадянство на російське?
— Ні, не пропонували. Я виїхав у Туреччину, в «Трабзонспор». Не було таких пропозицій. Я на сто відсотків впевнений, що, на той час, ніколи б не дав згоду.
— Чи вважаєте ви зрадою те, що ваші партнери по збірній Юрій Никифоров та Олег Саленко пізніше перейшли у збірної Росії?
— Зараз щодо цього можна робити глибокі висновки, але тоді це все відбувалося дуже швидко. Вони люди, які вирішили грати на чемпіонаті світу-1994, а вони повинні там були грати, бо Росія була наступницею СРСР. Їх запросили і вони поїхали на цей форум. Поїздка на ЧС, ЧЄ і Олімпіаду може бути один раз в житті спортсмена. Це їхній вибір, тут не можна говорити про політичні питання, вони хотіли проявити себе по-футбольному.
— Підтримуєте звʼязок з Юрієм Никифоровим? Яка в нього позиція щодо війни Росії проти України?
— Спілкуюся з його старшим братом Олександром, він зараз в Одесі, поважна людина, працює, недавно у нього був ювілей. Передаю йому вітання, він мені передає вітання, а так не спілкуємось. Він, здається, в Іспанії живе, а був період, коли його запрошували тренувати в Росію, не головним тренером, а допомагати комусь зі своїх колишніх партнерів. Він же грав у «Спартаку», хтось вирвався в тренери високого ґатунку з його одноклубників і, гадаю, запрошував його тренувати з собою. Саша мені розказував, що він був помічником тренера, а можливо і зараз, не цікавлюсь такими речами. Він більше в Іспанії, ніж в Росії.
Андрій Павлечко
передавай привет тезке. Я б таким как никифоров, цымбаларь, тернавский вообще запретил бы въезд в Украину.