14 травня 1975 року на полі стадіону «Санкт-Якоб» у Базелі київське «Динамо» вперше у своїй історії грало у фіналі європейського турніру — Кубку володарів Кубків. Суперником підопічних Валерія Лобановського був угорський «Ференцварош», який, безперечно, так само мав намір здобути почесний трофей.
Кубок Кубків-1974/1975, фінал
«Динамо» (Київ) — «Ференцварош» (Будапешт) — 3:0
Голи: Онищенко (18, 39), Блохін (67).
«Динамо»: Рудаков, Коньков, Решко, Фоменко, Матвієнко, Трошкін, Мунтян, Колотов, Онищенко, Буряк, Блохін.
«Ференцварош»: Геці, Мартош, Патакі, Раб, Медьєші, Юхас, Нілоші (Онхаус, 60), Муха, Сабо, Мате, Мадьяр.
Зі стартовим свистком обидві команди наочно продемонстрували, що відсиджуватися в обороні та чекати на помилку суперника не збираються, й активно пішли вперед. Але якщо угорці свої зусилля до ударів по воротах Рудакова не доводили, то динамівці вже на 17-й хвилині відкрили рахунок. Буряк, перебуваючи на правому фланзі, помітив Блохіна, який перебував на протилежній бровці, й ідеальним за точністю пасом метрів на сорок буквально вклав м’яча в ноги нападнику. Олег цілком міг сам просуватися до воріт, але знайшов у вигідній позиції перед самим штрафним майданчиком Онищенка, який і пробив невідпорно по воротах.
Підопічні Валерія Лобановського відразу спробували закріпити успіх, затиснувши деморалізованого суперника на його половині поля, але подвоїти перевагу їм удалося лише незадовго до завершення першого тайму. Онищенко, перебуваючи на правому фланзі, отримав передачу від Мунтяна, наблизився до штрафного майданчика та несподівано для всіх — і чужих, і своїх — пробив метрів із 25-ти, влучивши точно в дев’ятку воріт. Цей гол став для Онищенка вже сьомим у турнірі, що зробило його найкращим бомбардиром «Динамо» в тогорічному розіграші Кубка Кубків, причому всі сім разів нападник відзначився в перших таймах (також динамівець відзначився одного разу на виїзді та двічі вдома з «Айнтрахтом», по одному разу на виїзді з «Бурсаспором» та вдома з ПСВ).
Другий тайм гравці «Ференцвароша» розпочали агресивно, тим самим демонструючи, що втрачати їм нічого, але динамівці доволі швидко заспокоїли гру та, багато контролюючи м’яч за рахунок пасу, перевели її у зручне для себе русло. А на 66-й хвилині киянам і взагалі вдалося забити ще, тим самим перетворивши останні 25 хвилин, що залишалися до завершення поєдинку, на формальність. Мунтян знову чудово впорався з функцією диригента, пасом від центрального кола знайшовши на звичному лівому фланзі Блохіна, а Олег сміливо попрямував до воріт, обігравши на своєму шляху трьох суперників, та точно пробив у ближній кут. Примітно, що якщо Онищенко свої сім м’ячів у Кубку Кубків-1974/1975 забив у перших таймах, то Блохін свої п’ять точних ударів завдав у других 45-хвилинках.
Валерій Лобановський, головний тренер «Динамо»: «Ми виграли фінальний матч насамперед завдяки добре розробленій тактиці. План на гру полягав у тому, щоб позбавити суперника оперативного простору, не дозволити „Ференцварошу“ зіграти на контратаках, — гострота яких у виконанні угорської команди нам була відома. При зриві атак відразу відходити назад і тим самим створити собі оперативний простір. Ігрове завдання команда виконала. Хід матчу та результат кажуть самі за себе. Успіх „Динамо“ в турнірі забезпечила ретельна підготовка до всіх матчів цього турніру, створення моделей гри з конкретними суперниками, а також те, що всі гравці чітко виконали все заплановане. Слід сказати, що перед грою з „Ференцварошем“ ми зіткнулися з низкою труднощів. Зокрема, напередодні матчу отримали серйозні травми кілька футболістів».
Олег Базилевич, тренер «Динамо»: «Ми цієї перемоги чекали, вірили в неї, боролися і, здається, зробили все, що можна. Знали, що у фіналі ми фаворити, і від того, що виграш досягнуто настільки переконливо й беззастережно, нам удвічі радісно. Наша команда показала гру такого класу, який не залишив сумнівів у правомірності її успіху в турнірі».
Ене Дальнокі, головний тренер «Ференцвароша»: «Зіграність динамівців, їхнє взаєморозуміння та взаємодопомога були просто фантастичними! Нас сьогодні перевершили в усіх компонентах гри. Захоплююся „Динамо“ й заявляю: у Європі з’явився ще один суперклуб!»
Відео: «Динамо» (Київ)
Эта команда была признана лучшей игровой командой в мире по итогам года! Из всех видов спорта!
И эта команда выиграла Суперкубок УЕФА у знаменитой "Баварии", наполовину составленой из чемпионов мира - 1974.
Так что учи матчасть и не приуменьшай достижения славной команды.
Но и так понятно, что это было бы "избиение младенцев" )))
учетная запись этого пользователя была удалена
Для нас це було св'ято, а ось для Феді, це була трагедія.
Гулянка зі спиртним, а общага "гуділа" до ранку, відзначаючи цю перемогу Динамо над Ференцварошом!
На другий день, Федя "відійшов" та запросив нас "відмітити" перемогу Динамо, при чому сказав, що Динамо "на голову" краще грало і чесно здобуло перемогу в Кубку Кубків.
Мені здається, що це було недавно... як тільки "біжить" час!
Здоров'я вам!
Эта команда была признана лучшей игровой командой в мире по итогам года! Из всех видов спорта!
И эта команда выиграла Суперкубок УЕФА у знаменитой "Баварии", наполовину составленой из чемпионов мира - 1974.
Так что учи матчасть и не приуменьшай достижения славной команды.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
А вот здесь вы не правы. Во-первых, суперкубок никто не упразднял, и он разыгрывается ежегодно до сих пор. Во-вторых, именно с 1975 года он стал разыгрываться на постоянной основе, причём под эгидой УЕФА (до этого действительно первый розыгрыш трофея в 1973 году УЕФА не признала, а в 1974 году розыгрыш не состоялся из-за того, что команды-победили кубков не сумели договориться о его проведении). Присутствие на матче президента УЕФА Артемио Франки и участие его в церемонии награждения говорит об этом более чем красноречиво. Так что по факту ДК стало вообще первым официальным победителем Суперкубка УЕФА.
Во-вторых, никто не хвалиться, а вспоминают былое. И это очень хорошая традиция, нужно почаще вспоминать, чтобы избавиться от "меншовартості".
И это, кто забывает свою историю, тот не имеет будущего. Слышал такое выражение.