Микола Несенюк: «У воротах успішно грають лише ті, хто не боїться болю і не знає страху»

Відомий журналіст Микола Несенюк поділився своїми думками щодо специфіки кар’єри футбольного воротаря та висловився про голкіпера юнацької команди київського «Динамо» (U-19) В’ячеслава Суркіса.

«Мій шкільний друг, з яким ми з семи років разом ганяли м’яча, у одинадцять років став у ворота. На цій позиції йому не було рівних ані серед однолітків, ані серед старших, не кажучи вже про молодших.

Я спробував було зробити те ж саме і попросився на тренування воротарів. Але навіть на мати у спортзалі мені було падати боляче. А коли довелось падати на вкрите дрібним щебнем поле, де ми тренувались, я остаточно і назавжди припинив кар’єру голкіпера. Аби зрозуміти це моє рішення спробуйте самі впасти на тверду поверхню як це роблять футбольні воротарі. А роблять вони це десятки разів на кожному тренуванні.

Саме тоді, радіючи успіхам однокласника, який грав у воротах щораз краще, я визначив для себе що у воротах успішно грають лише ті, хто не боїться болю і не знає страху. Тим часом мій друг став грати за “каманду мастєров”. Завдяки цьому він досить швидко отримав квартиру, купив авто, регулярно їздив за кордон, звідки привозив мені недоступні тоді диски моєї улюбленої групи The Rolling Stones.

Мені ж, молодому журналісту, залишалось тоді перебиватися копійчаною зарплатнею і гонорарами, яких ледь вистачало на життя. Я не ображався і не заздрив знаючи якою ціною здобуває свої статки мій друг-воротар, якому настирні форварди суперників одного разу зламали щелепу.

Все те, що мій друг дитинства заробляв колись ризикуючи здоров’ям, у Слави Суркіса вже є, причому набагато більше. У свої вісімнадцять син Григорія Суркіса міг би спокійно вести життя “мажора” десь в Монако, Лондоні чи деінде подібно до більшості дітей українських мільйонерів. Але він обрав футбол. Це нормально — чи не кожен хлопець у певному віці записується у футбольну школу аби потім її залишити дізнавшись якою ціною дається навіть первинна футбольна майстерність. Тому я не здивувався вперше побачивши сина Григорія Суркіса серед вихованців динамівської школи. Чим він гірший за інших? Чому би не спробувати?

Коли ж за кілька років я дізнався, що Славко не кинув це діло, вирішив запитати у тренерів чи не мають вони з ним додаткових проблем? Тренери відповіли, що проблеми є — син Григорія Суркіса вимагав щоб з ним займались додатково. І доводилось — як ти йому відмовиш? Я ж згадав дитинство і мої тренування з воротарями, від яких я швидко відмовився бо хотів забивати голи, а не відбивати собі боки об тверду землю…

Нині Слава Суркіс грає за юнацький склад “Динамо”. Не візьмусь оцінювати його гру та подальші перспективи. Хочу оцінити інше — цілком достойну і дорослу життєву позицію, яку він показав у своєму, здається, першому в житті великому інтерв’ю. Гадаю, що незалежно від того, як надалі складеться футбольна доля Славка, за нього не буде соромно нікому. Ані батькам, ані всім іншим», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.