Найстабільніша версія збірної України

Але ж насправді нинішня збірна України дуже стабільна. У неї є дві відмінні риси, які стабільно і без збоїв проявляються і в офіційних матчах (причому на різних стадіях турніру), і в товариських, і які зумовлюють виступ команди.

Риса перша. З одного боку, ця збірна вміє брати «свої очки» в матчах із суперниками свого рівня або нижчими (раніше нам цього дуже сильно і дуже довго не вистачало, усілякі втрати очок з албаніями та мальтами коштували дорого) — у відбірковій групі Євро-2024 вона взяла максимум таких очок (двічі обіграла всіх суперників, окрім Англії та Італії). Але з іншого боку, ця збірна бере «свої очки» тенденційно на валідолі, на межі, на стрічці.

З цього всі кому не лінь зробили великий плюс і позитив: «подивіться, скільки камбеків», «у збірної є характер» тощо. Але це ніякий не плюс, якщо подібне відбувається на потоці, а просто гра в рулетку. Хоча б із тієї причини, що сам футбол — це гра, і жодних гарантій, заснованих на характері, розрахунках тощо, він не дає. Рулетка. Яка закінчилася в матчі з Румунією.

З Північною Македонією «вилізли» з 0:2, з Мальтою, Боснією, Ісландією — з 0:1. З такою тенденцією це все вже не камбеки, а тривожні сигнали яскравим червоним кольором, і якщо вони є в такій кількості, то з цього випливає, що не робиться висновків. Хоча, як їх зробиш, якщо всі ці любителі безпідставної бравади і гасел у стилі «ми всіх сильніших» дмуть у вуха гравцям і тренерам солодкі промови про камбеки і характер. Щоправда, доля все одно дуже дбайливо поставилася до України і на прикладі товариського матчу з Польщею (1:3) наочно продемонструвала, чим ці всі «камбеки-характери» можуть закінчитися. У будь-який момент. Але теж нуль реакції: «грали ж непогано, моменти були», «та й узагалі це просто товариський матч». Ну ок. Раз просто, то ось вам тоді по гланди просто Румунію.

Чому так відбувається? Ну, якщо команда стабільно демонструє (після пропущеного м’яча/м’ячів), що може успішно грати з такими суперниками, значить, річ у психології, у настрої. Є велика підозра, що гравці (а, може, і тренери теж) тривалий час перебували у відриві від реальності, значно переоцінюючи і свої можливості, і свій особистий потенціал, і потенціал команди, і свою значимість. Знову ж таки, подібного уникнути складно, коли на кожному кроці тебе вихваляють, співають дифірамби про характер, камбеки, про кращу в історії версію збірної, про космічний рівень футболістів у її складі тощо. Ось і виходить, що після таких солодких пісень команда виходить на матч з умовною Північною Македонією з прихованим відчуттям і навіть вірою, що космічний рівень футболістів зробить все сам собою.

Ви знаєте, яка фраза прозвучала в ефірі на 1-й хвилині телетрансляції матчу Румунія — Україна? Дослівно така: «Збірна України починає свій шлях на вершину європейського футболу!». А знаєте, що прозвучало в тому ж ефірі, коли Румунія почала робити гру? Знову дослівно: «Дивно бачити суперника з м’ячем біля нашого штрафного майданчика».

Це навіть не відрив від реальності, це абсолютна прострація! І якщо подібне відбувається на кожному кроці, то, звісно ж, у гравців з’явиться підсвідоме відчуття, що вони теж починають шлях на вершину європейського футболу і перебувають за крок від фіналу Євро. У якому, звичайно ж, їм під силу перемогти.

Риса друга. Ця збірна не може (у всякому разі, поки що) обігравати топ-збірні. Ну ось просто об’єктивно. Так, їй іноді в таких матчах для перемоги не вистачає зовсім трохи, але якщо стратегічно робити ставку на трохи на свою користь, то це така ж утопія, як і історія з камбеками. Потрібен інший рівень, а нинішнього — збірній України не вистачає. Тому в матчах з Англією, Італією та Бельгією нашим максимумом стали нічиї. З Німеччиною, до речі, теж, нехай це і товариський матч. Одним словом, усе це теж виглядає тенденцією.

Але ці дві відмінні риси залишали нам чудові шанси на Євро-2024 у групі з Бельгією, Румунією та Словаччиною. Бери «свої очки» з Румунією і Словаччиною (риса номер один) і вже навіть не потрібен прояв риси номер два в матчі з Бельгією. Відмінний план! Реальний план! Але тільки за виконання двох умов: по-перше, розвінчання солодкого міфу про камбеки, і, по-друге, припинення ідіотської бравади з усіх прасок про найсильнішу збірну України в історії, про її величезні перспективи на цьому Євро і неминучий успіх. Виконання цих найпростіших умов напевно б допомогло «приземлити» команду, максимально наблизити її до реальності. Але жодної з цих двох умов, на жаль, виконано не було.

І на Румунію знову вийшли футболісти космічного рівня. Насамперед, звичайно ж, вийшов найкращий бомбардир чемпіонату Іспанії. Про цей статус говорили без упину. Але я так і не збагнув, як можна пов’язувати такий статус окремого виконавця з перспективами КОМАНДИ в конкретному матчі. Та ще коли йдеться не про ту команду, в якій було набуто цей статус найкращого бомбардира.

Були з космосу й інші — воротар «Реала», наприклад. Теж просто статус одного футболіста, який прив’язали до перспектив команди. А ще вийшли фантастично дорогі футболісти, які взагалі прибули з іншої галактики — один коштує вигадані 100 млн євро, інший — такі ж вигадані 70 млн євро (чи на яку суму там його зараз піарять, уже навіть перестав стежити — цікаво буде дізнатися лише, хто слідом за «Челсі» опиниться в ролі дурника).

Одним словом, збірна України вкотре наступила на свої улюблені граблі під назвою «доводимо до камбеку». Ось тільки цього разу вискочити з цієї ситуації не вдалося. І все обернулося справжнісіньким крахом. Тому що гра в рулетку завжди цим рано чи пізно закінчується. Якщо тільки не зрозуміти, що це гра в рулетку, а думати, що це характер і камбеки.

І тут настав час найжорстокішого хейту на адресу збірної України. Але я абсолютно впевнений, що в тому, що збірна України зуміла взяти на Євро-2024 чотири очки, — величезна заслуга українських уболівальників і ЗМІ. Які влаштували космічним гравцям саме ту прочуханку, яка зуміла їх приземлити і повернути до реальності. Так, на матч зі Словаччиною збірна України вийшла трохи «пришибленою» після такої екзекуції, але це була вже зовсім інша збірна!

Якби не було цього хейту, цього шмагання, а була соплива пісенька під назвою «треба підтримати команду», то, впевнений, що і на матч зі Словаччиною вийшла б команда з космосу з трьома очками в кишені ще до початку гри.

От тільки, на жаль, ефекту вистачило на дуже короткий час. Бо після матчу з Бельгією нападник збірної України заявив: «ми довели, що те, що сталося з Румунією, було випадковістю».

І з Північною Македонією напевно теж була випадковість. І з Мальтою. І з Польщею. І з Боснією.

З цього випливає, що висновків все одно не зроблено. І треба бути морально готовими до того, що в наступному турнірі історія може повторитися. Якщо тільки все ж таки не зробити цих найпростіших висновків! Висновків про те, що коли відбуваються кілька поспіль однакових випадковостей, то це діагноз, і необхідне лікування.

Ось тільки в цій усій історії нападок на Реброва я не розумію. Абсолютно. Так, він відповідає за результати, за виступ команди загалом на Євро. Так, можливо, він сам спіймав зайву самовпевненість після 1:1 з Англією у відборі Євро-2024 і недостатньо приділив уваги цим усім тривожним дзвіночкам із Північною Македонією, Боснією, Ісландією, коли ми «вигризали».

Але, по-перше, він вирішив завдання щодо виведення команди на Євро-2024. Вирішив! І приніс цим щастя українським уболівальникам. Чи нагадати емоції після перемоги над Ісландією у фіналі плей-офф кваліфікації?

По-друге, в плані побудови гри, вміння мотивувати команду вже під час матчу, вміння вчасно і сміливо проводити заміни (які частенько виявлялися ефективними і робили результат!), уміння знаходити несподівані рішення (як ось із Бельгією гра в 5 захисників і 2 форварди!), які до нього можуть бути питання? І головне: а кому, якщо не Реброву, ЗАРАЗ можна довірити збірну, щоб було краще? Ну тільки якщо, звісно, розглядати реальні для нас варіанти, якщо тільки не брати до уваги, що Гвардіола й Алонсо ночі не сплять, а тільки чекають, коли їм дадуть потренувати збірну України. Хто? Конкретно. Прізвища.

Ми нічого не робили для нашого футболу. Роками. Десятиліттями. Зусилля окремих клубів не беремо до уваги. Ми нічого не створювали, а тільки всіма силами намагалися експлуатувати те, що є. Доїли навіть тоді, коли те, що є, виявлялося жалюгідними крихтами. То чого ми чекаємо? Які ще плей-офф Євро? З чого раптом? Які ще тренери? Де вони? З чого раптом вони візьмуться? Просто від того, що хтось отримав тренерську ліцензію?

Упевнений, що в Реброва стався рівно один прорахунок — у психологічній площині. Він упустив, і не раз, що його команда стала космічною і відірвалася від реальності. І тому матч за матчем не починала грати з перших хвилин, отримувала голи. Те, як грали з Бельгією, — просто чудово. Те, що грали з Бельгією з перших хвилин, — здорово подвійно. Але проблема в тому, що така психологія має бути і в усіх інших матчах. Без жодних камбеків. І тоді матч із Бельгією з погляду турнірного значення взагалі нічого не значив би — ми б усе вирішили з Румунією і Словаччиною. Якщо цю проблему буде вирішено, все буде!

Олександр ПОПОВ