Андрій Шевченко: «Перед Євро-2024 ми поставили два завдання. Одне виконали»

Президент УАФ Андрій Шевченко підбив в інтерв’ю Сorriere підсумки виступу збірної України на Євро-2024.

— Перед турніром ми розділили завдання на соціальне і спортивне, яке полягало в тому, аби вийти з групи і добре зіграти. Команда помилилася в першому матчі з Румунією, потім добре відреагувала, вигравши у Словаччини і зігравши внічию з Бельгією, але цього було недостатньо. Як виявилося, права на помилку немає.

— У вас переважає гордість чи гіркота?

— Є гіркота, бо група була нам по силах, і я очікував більшого. Але ми обрали неправильний підхід.

— Може був занадто великий тиск на команду?

— Я не знаю, що трапилося, але реальність така, що гравців у грі не було.

— Єдина перемога була в той день, коли президент Зеленський спілкувався з командою по відеозв’язку. Випадковість?

— Звичайно, президент зробив дуже позитивне повідомлення, яке підбадьорило гравців. Команда зрозуміла, що припустилася помилки в першій грі, і все було зовсім по-іншому. Була горда реакція команди, яка грає за націю під час війни.

— Ви не святкуєте перемогу…

— Ні, нема чого святкувати.

— Чи досягли ви соціальної мети, про яку говорили?

— Так, безумовно. Ми хотіли показати реальність, в якій живемо, і нам це вдалося. Ми привезли до Німеччини інтерактивну інсталяцію знищеного російськими ракетами стадіону «Сонячний» у Харкові. На сьогоднішній день 500 спортивних об’єктів були пошкоджені або знищені в результаті атак, у тому числі 77 стадіонів. І гучні імена національної збірної розповідали про свої зруйновані міста.

— Яремчук, гравець матчу зі Словаччиною, втратив 9 кілограмів через депресію на початку війни…

— Наш менталітет не скаржитися, а шукати рішення. Відколи почалася війна, усіх нас торкнулася трагедія. Є гравці, які втратили не тільки свій дім, але й ціле місто, з якого вони родом. Це, однак, не виправдання. Наша реальність зараз така і вона проста: або ми рухаємося вперед і адаптуємося, або ми не живемо.

— Україна гратиме на чемпіонаті Європи U-19, на Олімпіаді, на відміну від Італії. Це гарний розвиток?

— Є хороше покоління. Багато сімей виїхали з України: діти тренуються в Німеччині, Італії. Центрфорвард нашої команди U-19 грає за «Емполі». Двоє у «Баварії», інші в Англії. І скаутинг працює.

— Як ви і ваші гравці відчуваєте різницю між вашою ситуацією та ситуацією, що триває на чемпіонаті Європи, коли люди хочуть святкувати або впадають у відчай через гол?

— Ми визнаємо, що Україна живе в іншій реальності. Але наші вболівальники теж святкували перемогу над Словаччиною і дуже сумували через вибуття. Футбол — це моменти відволікання та позитивних емоцій. Ми створили історію з кадрами, на яких солдати грають у футбол у базових таборах і навіть на передовій! Футбол має величезну силу в нашій країні, ми сподіваємося, що він допоможе нам відтворитися.

Багато людей надають нам важливу підтримку. Німеччина нам дуже допомагає, Франція, Англія, Польща, Норвегія, Румунія. Список дуже довгий. І, звичайно, є Італія. Президент Гравіна підписав меморандум про співпрацю щодо прийому юних українських футболістів із найбільш постраждалих міст: перші шістдесят вже їдуть. А наші молоді тренери можуть приїжджати на курси в Коверчано.

— Що ви думаєте про виліт Італії?

— Я очікував більшого, бо у вас система, чемпіонат і важливі гравці. Італія грала не на своєму рівні.

— Але коли ви чуєте про спеку та втому як про алібі, що ви думаєте?

— Я б ніколи не порівняв це з нашою ситуацією, якщо це те, що ви хочете знати. Я не в італійській реальності, а наша зовсім інша. Але повірте, навіть тут буває так, що скажуть, що футболісти розпещені.

— Що далі?

— Мій обов’язок як президента полягає в тому, аби футбол в Україні продовжував існувати: щоб чемпіонат почався знову, ми маємо підготувати арбітрів, організовувати стадіони і визначитися з розкладом, бо електрика є по 4-5 годин на добу. З цієї причини будь-яке порівняння неможливе.

Паоло Томазеллі