Нападник київського «Динамо» та юнацької збірної України Матвій Пономаренко розповів про свій дебютний сезон у дорослому футболі, інтерес від інших клубів та цілі на сезон-2024/25.
— На початку юнацького Євро-2024 (U-19) ви не потрапили до заявки на стартовий матч з Північною Ірландією (0:0). З чим була пов’язана ваша відсутність?
— Пропускав гру через перебір жовтих карток, останню з яких отримав у матчі кваліфікації на Євро зі Швейцарією (2:0). Думав, що воно не розповсюджується на фінальний етап турніру, але коли зібралися, то мені сказали, що я не зможу зіграти. Але вже у наступному матчі я зміг вийти на поле.
— Наскільки важче спостерігати за грою, а не брати безпосередню участь в ній? Відчули полегкість, коли вийшли проти італійців і забили?
— Та, чесно, я дуже сильно переживав за хлопців, бо була потрібна перемога. Звичайно, я був розчарований через те, що не грав, не міг допомогти команді. Але нічого — це футбол, таке трапляється. На теорії розібрали нашу гру з в груповому етапі, те що у нас не виходило та те, що вдавалося, тож будемо намагатися прогресувати. Жаль, що в півфіналі у нас буде кілька втрат, зокрема, мені дуже важко буде стежити за грою зі сторони через перебір карток.
— Ще раніше юнацька збірна України під керівництвом Юрія Мороза виступала на Євро U-17, однак не змогла вийти з групи. Спілкувалися з хлопцями з тієї команди на цю тему? Як вони пояснювали невдалий результат?
— Ой, чесно, я не говорив з ними щодо цього. Тому навіть не знаю, якою може бути причина.
— Тепер хочеться поговорити про вашу клубну кар’єру. Якщо не бреше «Вікіпедія», то народилися ви у Миронівці, що на Київщині. З дитинства вболівали саме за столичне «Динамо»? Хто ваші кумири дитинства серед динамівців?
— Так, так, звичайно за «Динамо». Мій тато весь час вболівав за них, і я теж. З кумирів — це Андрій Ярмоленко. Якщо говорити про легіонерів, то мені подобалися Джермейн Ленс і Д’ємерсі Мбокані. Також імпонувала гра Мігеля Велозу в середині поля.
— А чи були у вас у ранньому віці пропозиції від інших клубів, крім «Динамо»?
— Якщо чесно, то я не знаю. Мені тато сказав: «Збирайся, ми їдемо на перегляд в "Динамо». Я взагалі не знав, що, де куди, але сказали: «Поїхали». Ну ось я зібрав речі та й поїхав.
— Відразу зарахували до академії чи були певні складнощі?
— Тоді було ще три команди, мене покликали і я перше тренування добре провів. Після цього до тата підійшли тренери та попросили його показати моє свідоцтво про народження, бо вони не вірили, що я 2006 року. Батько дістав, продемонстрував і йому відповіли: «Все, ми вас беремо».
— Перенесемося до сьогодення. Минулого сезону ви побили рекорд результативності у чемпіонаті U-19 та дебютували в складі першої команди «Динамо». Як загалом оціните свій виступ у сещоні-2023/24?
— Вважаю, що минулий сезон був для мене успішний. Я робив все, що міг, але, звісно, хочеться ще більше забивати. Ну нічого, буду намагатися в наступному сезоні побити вже власний рекорд, якщо гратиму у юнацькому чемпіонаті. Якщо ні, то доведеться забивати за першу команду і я буду все для цього робити.
— Тоді доведеться вже перевершувати рекорд Генріха Мхітаряна.
— Ну так. (Посміхається).
— У молодіжці «Динамо» ви граєте пліч-о-пліч з Олексієм Гусєвим і В’ячеславом Суркісом, на яких чиниться додатковий тиск через їхніх відомих батьків. У побуті вони прості хлопці, чи все-таки чимось вирізняються?
— Та ні, звичайні хлопці. Ми з ними дуже добре спілкуємось. В команді взагалі ніяких розмов щодо їхніх батьків немає. Я, наприклад, зі Славком дуже добре спілкуюся. Ми з ним часто їздимо кудись гуляти чи ще щось. У нас в команді чудова комунікація, всі з усіма ладнають.
— А можете виділити футболістів з юнацької першості України, гра яких вам імпонує?
— Ну, з нашої команди можна виділити всіх, тому що ми стали чемпіонами. А так мені подобається гра Дані Ващенка з «Олександрії» — хороший хлопець. Також виділю Вітю Цуканова та Колю Огаркова з «Шахтаря». Та взагалі на цьому рівні у нас багато хлопців перспективних.
— Повернімося до першої команди «біло-синіх». Ви дебютували в останньому матчі Мірчі Луческу на посаді головного тренера київського «Динамо», продовжуєте виступати під керівництвом легендарного Олександра Шовковського. Що змінилося у команді та чим ці фахівці відрізняються між собою?
— На мою думку, багато змін відбулося саме у колективі, хоча й за Луческу теж було все добре. Однак у нього на тренуваннях ми більше бігали. Пацани були більш втомлені. Думаю, через це десь команді наприкінці не вистачало свіжості.
А потім прийшов Олександр Володимирович, дав більше свободи команді й пацани почали себе вільно почувати, відповідно й результати «пішли». Я вдячний Луческу, що він дав мені шанс дебютувати в дорослому футболі, ще й у матчі з «Шахтарем».
— У минулій кампанії ви взяли участь у восьми матчах УПЛ та встигли відзначитися голом. Ставили перед собою мету забити вже у дебютній кампанії на дорослому рівні?
— Починав той сезон в U-19, але завжди хотів грати в першій команді й завжди до того йшов. І так вийшло, що тренери помітили, що я почав добре грати і вже тоді отримав шанс у першій команді. Розумів, що його треба використовувати. Ну, й ось гра з «Вересом», мені знову дали можливість себе проявити і вдалося забити. Я був надзвичайно щасливий. Водночас я прекрасно розумію, що не треба розслаблятися, необхідно й далі працювати.
— На позиції форварда у клубі ви конкуруєте з головним бомбардиром чемпіонату України Владиславом Ванатом та Владиславом Супрягою. Які у вас стосунки та наскільки важко конкурувати з досвідченішими гравцями?
— У нас з ними нормальні стосунки, але це футбол. Без конкуренції ніхто не буде прогресувати. Тому для мене дуже добре, що є такі конкуренти. Ванат взагалі став найкращим бомбардиром. Я теж дуже хочу досягнути подібного, але до цього треба ще йти, працювати і намагатися забивати більше.
Вважаю, що для мене наразі добре, що у нашій команді є нападники, які сильніші за мене, які більше забивають. Я маю прагнути досягнути такого ж рівня. Футбол — це конкуренція. У них в обох є чому повчитися. Ванат та Супряга доволі багато часу провели в Прем’єр-лізі, грали в єврокубках та викликалися до збірної.
— Цього літа «Динамо» доволі активно поводить себе на трансферному ринку. Підписали Себальйоса, Піхальонка, Брагару та Рубчинського. Також надходила інформація, що клуб хоче придбати ще й нападника, зокрема повідомляли про інтерес до форварда «Зорі» Едуардо Герреро. Чи викликають у вас реакцію подібні новини?
— Та ні. Взагалі не звертаю уваги, але чудово усвідомлюю, що «Динамо» — це команда, яка ставить перед собою найвищі цілі. Тому так і має бути. Це природний процес: з’являються новачки, хтось йде. Знову ж таки — конкуренція.
— Про інтерес до себе з боку європейських клубів, серед яких називали «Севілью», «Вулвергемптон» та «Брентфорд», теж дізнаєтеся з преси, чи були конкретні пропозиції?
— Звичайно, я дізнався про це з преси. Проте мій агент говорив, що були зацікавленості з боку однієї команди, але там так і не дійшла справа до чогось серйозного.
— Що саме за клуб виявляв такий інтерес?
— Краще не говоритиму. Можу лише сказати, що це команда з чемпіонату Англії.
— А в якому європейському чемпіонаті ви мрієте пограти? Можливо, є улюблена команда з топ-ліг?
— Мій улюблений клуб — це «Реал» (Мадрид). Вважаю, що це найкраща команда світу. Думаю, що всі футболісти туди хочуть потрапити, бо це дуже великий клуб з великою історією. І, звичайно, моя мрія це там грати.
Якщо говорити саме за лігу, то це Англія. Там, напевно, найбільш інтенсивний чемпіонат серед усіх. Дуже високий рівень майстерності у гравців, тому там дуже цікаво. В АПЛ завжди велика конкуренція, всі можуть один одного обіграти. І тому цей чемпіонат, я вважаю, стоїть на першому місці і є найбільш конкурентним.
— Чи надихає вас приклад Артема Довбика, який, перебравшись з чемпіонату України, відразу став найкращим бомбардиром Ла Ліги?
— Авжеж. Це доводить, що в наш час все реально. З великою працею все можливе. Саме так здобувається великий успіх. Тому мені потрібно працювати ще більше.
— А чия гра з українців, що виступають у топових чемпіонатах, вам також імпонує?
— Слідкую за «Жироною», де грають Довбик та Віктор Циганков. Також виділю Олександра Зінченка та Михайла Мудрика, оскільки матчі за їхньої участі я теж часто переглядаю.
— Можете погодитися з критикою, яка лунає на адресу Зінченка та Мудрика? Про Олександра говорять, як про захисника, який погано обороняється, а Михайла звинувачують у відсутності стабільності та необхідного рівня ігрового інтелекту.
— У мене інша думка щодо цього. Зінченко та Мудрик вже грають на такому високому рівні — це дуже великий тиск. Ті, хто їх критикують, вони не були в їхній шкурі. Вони цього не відчувають. У футболі всяке трапляється: є злети, є падіння.
Можливо, наразі у них не найвдаліший період у кар’єрі, проте я вважаю, що це топ-виконавці. Їх не дарма взяли такі великі клуби, як «Челсі» та «Арсенал». Ці команди заплатили чималі кошти за цих гравців. Думаю, що в них все буде добре, все вийде. Повторюсь, Зінченко та Мудрик — це топ-гравці, й попри спад, як говорять, в їхніх кар’єрах, я вірю в них.
— А щодо вашого майбутнього? Наступний сезон ви проведете саме в «Динамо», чи готові розглянути варіант з орендою в інший клуб задля стабільної ігрової практики?
— Про оренду мова навіть не заходила. Я думаю, що залишуся в «Динамо», оскільки на зборах починав працювати саме в першій команді.
— Які очікування маєте від наступного сезону? Золото чемпіонату дійсно повернеться до Києва?
— Перед нами, динамівцями, стоять найвищі цілі. Клуб провів дуже якісну роботу в це трансферне вікно, прийшли дуже хороші гравці. Наша задача — вихід у Лігу чемпіонів і, звичайно, повернення чемпіонського трофея до Києва. Всі цього хочуть. Перед нами стоїть ця ціль, і всі до цього йтимуть в наступному сезоні.
— Хочеться завершити нашу розмову прогнозом щодо Вашої результативності в наступній кампанії. Якою є ціль Матвія Пономаренка щодо забитих голів у сезоні-2024/25?
— Загадувати не хочу, тут як вийде. Але, звичайно, я ставлю перед собою великі цілі, хочу більше забивати, бити рекорди ставати найкращим бомбардиром.
— А яка кількість голів буде достатня, коли ви можете сказати собі: «Окей, це вже непогано».
— Думаю, якщо ще більше гратиму за першу команду «Динамо», то це десь 10 м’ячів.
— Так і запишемо — 10 голів. А поки бажаю успіхів вам в наступних матчах юнацького чемпіонату Європи та виходу нашої збірної до плей-оф.
— Дякую, будемо старатися. (Посміхається).
Владислав Лютостанський
Еще вдруг забежит на "сагиттальную" линию - недопустимо! Так и до "медиальной" опуститься можно!
У Пономаренко просматривается удар - с чем в современном футболе огромный дефицит.
Пономаренко по тим хвилинам на полі, що він мав у дорослому футболі - виглядав дуже впевнено .
Має бути толк .
Пономаренко більш фактурний, потужний .
Блохін - це про швидкість, дриблінг більше