Відомий український журналіст Микола Несенюк присвятив допис y Facebook перемогам київського «Динамо» над бєлградським «Партизаном» (6:2 і 3:0).
Є футбольні матчі, які залишаються у пам’яті самі по собі безвідносно до того, у якому турнірі були зіграні і що було до того і після того. Саме такими стануть два поєдинки київського «Динамо» проти бєлградського «Партизана» у липні 2024-го, виграні киянами з рахунком 6:2 та 3:0.
Окрім всім відомого політичного підтексту цих матчів був іще один чисто футбольний. Ми побачили два вектори розвитку футболу у потужних колись футбольних державах. Ані «Партизан», ані «Динамо» не здатні сьогодні конкурувати у фінансовому відношенні з суперклубами здатними здійснювати багатомільйонні трансфери, запрошуючи до себе гравців світового рівня. У цій ситуації кияни вільно чи не вільно зробили ставку на українських футболістів, що пройшли вишкіл у клубній структурі і досягли певного рівня. Щодо сербського клубу, то він по вінця запакувався футболістами середнього рівня з усього світу. У складі одної із двох провідних команд Сербії на поле виходить по три-чотири місцевих гравці. І це у країні, що десятиліттями постачала всю Європу, і не лише Європу футболістами високого класу!
Недарма однією із причин розгрому, влаштованого динамівцями у першій грі, уболівальники «Партизана» назвали те, що у складі киян на поле вийшло одинадцять українців. Не подумайте лише що я не усвідомлюю реалій сучасного футболу, де провідні клуби Європи є варіантами збірних світу. Інакше тепер не буває — без майстрів світового класу Кубок чемпіонів не виграти.
Коли ж можливості зібрати у себе збірну світу немає залишається два варіанти. Або покладатися на вихованців власної школи, шукаючи і знаходячи талановитих гравців, або збирати по світу безплатних чи майже безплатних футболістів які мають певний базовий рівень.
У поєдинках між «Динамо» і «Партизаном» ми побачили змагання двох згаданих принципів комплектування команди. Хто переміг ми тепер добре знаємо — перемогли українці! І не просто перемогли, а впевнено розгромили команду футбольних заробітчан з усього світу готових за гроші грати із командами країни-вбивці, від якої з жахом відвернувся увесь цивілізований світ.
Тому давайте радіти цій перемозі, яку ще довго будуть згадувати незалежно від того, що буде далі. Хочеться вірити що далі будуть перемоги. І не лише на футбольному полі.
Микола НЕСЕНЮК