В’ячеслав Богодєлов: «П’ють усі. Однак хтось вміє не попастися, а хтось ні»

Колишній тренер воротарів ДЮФШ «Динамо» і ПФК «Олександрія» В’ячеслав Богодєлов, який вже дев’ять років очолює збірну вільних агентів України, розповів, кого йому доводилося тренувати в цій команді.

— За нашу команду грав Олександр Алієв. Ми й Максима Шацьких кликали! Він, правда, за нас так і не зіграв, бо турнір на штучному покритті проходив — був ризик рецидиву старої травми. Я такою людиною не міг ризикувати. Вова Гуменюк, який виступав у збірній України, Таврії та Металісті, теж приїздив та грав за нашу команду.

Також був Женя Чумак. Він так яскраво дебютував за «Динамо», зіграв у Лізі Європи, а потім кар’єра пішла на спад, на жаль. Я йому пропонував один клуб, але він обрав інший варіант. Надалі опинився в Узбекистані й пропав із виду. Навіть не знаю, де він зараз. Футболіст хороший, але щось не склалося.

— Як Алієв поводився у вас? Не було проблем із ним?

— Я не знаю, чому до нього так скептично ставляться. Ось у мене із ним чудові відносини. Я його тренував і керував ним. Якщо його не провокувати на цю всю фігню, то він є цілком адекватною людиною. Він іноді жорсткий та грубий? Не знаю, зі мною такого не було. Ми абсолютно нормально працювали.

— Ну, такий вже в нього скандальний образ у ЗМІ.

— У моєму та вашому оточенні п’ють усі. Однак одних називають п’яницями, а про інших нічого не кажуть. Цього я ніколи не розумів. Не буду називати прізвища, але знаю професійних гравців, які паралельно з Алієвим та Артемом Мілевським також дуже добре гуляли. Проте вони ніде не світилися. Хтось вміє це скрити й не попастися, а хтось ні.

Я до Сані добре ставлюся. Особливо останнім часом. Бачу, що він допомагає армії. Думаю, що все це реально й не популізм. З Алієвим в мене взагалі не було ніяких проблем. З Мілевським я також у нормальних відносинах.

Коли я працював у «Динамо-3», а вони підходили до основи, то в них було зверхнє ставлення. Мовляв, хто ти такий? А коли подорослішали та їх трохи побило життя… Мені здається, що вони нормальні пацани. Просто вони зірки й до них багато уваги. Один зараз допомагає ЗСУ, інший зайшов у команду медіаліги IGNIS. Люди не спилися, не пропали. Це також добре.

— Як Алієв виглядав у тренуваннях та іграх під вашим керівництвом?

— Хто б що не казав, але він — футболіст! У тебе може бути людина, яка буде дивитиметься тобі в очі, старатиметься, але вона не зробить результат. Алієв потребує трохи іншого ставлення. Це не означає, що до нього потрібно підлещуватися чи в дупу лізти, але важлива нормальна повага.

— Для Алієва та Шацьких не було нижче їхньої гідності приїздити до вашої команди?

— Звичайно, було таке. Не можу сказати, що для них це було приниження, але коли я звертався, то чув: «Та ні, Паличу, які ще вільні агенти?!». Ну, якось знаходили спільну мову.

Дмитро Вєнков