Олександр Хацкевич: «Гусін не мав конфліктів з Лобановським, але коли став тренером, то влаштовував дискусії з Блохіним»

Цього дня виповнюється 10 років з моменту, як не стало Андрія Гусіна. «УФ» звернувся до Олександра Хацкевича, аби він поділилися спогадами про легендарного хавбека «Динамо» та збірної України.

— Яким ви пам’ятаєте Андрія Гусіна? 

— Андрій був чудовою людиною, чоловіком, батьком та сином. Якщо брати футбольні якості, то він був прекрасним партнером, який міг підказати та підстрахувати, а також вирішити долю матчу.

— Коли ви дізналися про пристрасть Гусіна до швидкої їзди? 

— Взагалі Андрій був нетиповим футболістом у плані проводження вільного часу. На базі та в літаку більшість хлопців грали в карти, а Гусін все читав свої журнали про автомобілі та мотоцикли. Він дуже цим захоплювався, у нього, напевно, були найшвидші машини в команді. Пам’ятаю, як він і Subaru свою все якось покращував, перепрошивав.

— А чи є історія, пов’язана з Гусіним та перегонами? 

— Вони з Кахою Каладзе любили поганяти, хто швидше добереться до нашої бази від будинку на проспекті Перемоги, де ми жили в одному будинку. Можу сказати, що виглядало це very dangerous для оточуючих. Але тоді не було таких заторів і хлопці примудрялися від Політеху «долетіти» до Конча-Заспи за 15−17 хвилин. Швидкість — це те, що в нього стояло відразу після сім’ї та футболу.

— Якою була ваша остання розмова з Андрієм? 

— Ми того дня збиралися грати в футбол. Він вранці підтвердив, що буде присутній. Після цього все…

— А за яких обставин ви познайомилися з Гусіним, який тоді ще був нападником?

— Андрій тоді повернувся з ЦСКА-Борисфен, але я знав, що він був форвардом. Проте відразу, з першого тренування після повернення, Валерій Васильович його перекваліфікував у півзахисника, який мав грати перш за все на оборону. Гусіну було важко перебудуватися, оскільки він ще не мав необхідних навичок. 

Напевно, Андрій не розумів та не знав, що потенціал у ньому саме на цій позиції і помітив Лобановський. Він був одним з найкращих гравців, що стосувалося відбору м’яча, верхової боротьбі, непоступливості та агресивності на стандартах в атаці. 

Гусін своїм шансом від Валерія Васильовича скористався та довів, що він гідний бути гравцем тієї ще команди «Динамо» та національної збірної України.

— Якщо говорити саме про манеру гри Гусіна, то хто з всесвітньовідомих футболістів діяв у подібному стилі?

— Із сучасними гравцями його некоректно порівнювати, бо наприкінці 90-х був трішки інший футбол. Зараз від тієї позиції, на якій грав Андрій, вимагають, окрім всього, ще й вправно діяти на атаку. 

Хоча у наш час, коли ми грали проти топових клубів у Лізі чемпіонів, то у кожній з цих команд був подібний гравець. Можна пригадати Роя Кіна з «Манчестер Юнайтед», Едгара Давідса з Ювентуса — такі ж, як Андрій, дуже непоступливі футболісти, які заточені на руйнування. Я можу сміливо сказати, що Гусін був одним з найкращих гравців Європи на своїй позиції.

— Сам Гусін, до речі, розповідав, що мав чимало пропозицій з Європи та навіть контактував з представниками леверкузенського Баєра.

— Це природньо для таких гравців, коли ними цікавляться топові клуби. Гусін відповідав усім вимогам тодішнього футболу. Тому те, що він зустрічався з Руді Феллером з «Баєру» — не дивина. Можна тільки здогадуватися чому цей трансфер так і не стався. Проте я знаю точно, що Андрій мав діалог з Баєром. 

— Яким був Гусін у спілкуванні з тренерами, зокрема з Лобановським?

— У тій нашій команді багато футболістів мали свою думку. Конфліктів не було, оскільки Валерій Васильович завжди вислуховував гравців. Однак лише в тому випадку, якщо це не перетворювалося на істерику, чи невиконання його вимог — у такому випадку вже були наслідки. Тому жодних непорозумінь у Гусіна з Лобановським не було. 

Наприклад, коли в Європі вже стали перебудовуватися на гру в лінію, без останнього захисника, то Андрій мав свою думку з приводу цього. Ми ж продовжували діяти з останнім захисником, або навіть двома останніми, коли у нас були Ващук та Герасименко. Потім, вже як сам Гусін став тренером, то почав у своїй практиці використовувати сучасні методи, які йому імпонували.

— Гусін був важливою частиною команди Лобановського, яка доходила до півфіналу Ліги чемпіонів у сезоні 1998/99. Проте також з ним пов’язана історія, яка сталася вже пізніше, коли напередодні матчу з «Манчестер Юнайтед» всі гравці «Динамо» побрили голови. Є версія, що ініціатором виступив саме Гусін.

— Досі історія замовчує, чия це ідея:) Головне, що ми були єдині в цьому пориві! А ось хто виявив ініціативу — це вже не так важливо. Найважливіше, що всі підтримали цю ідею. 

Щодо реакції Лобановського, ходить багато історій, але Валерій Васильович, я гадаю, сприйняв це як один з проявів єдності нашої команди після невдалих ігор. Від Лобановського ми жодних слів щодо такого вчинку не почули: ні хороших, ні поганих. 

— Останні роки своєї кар’єри Гусін провів за кордоном. Існує версія, що він покинув Динамо саме через конфлікт з Йожефом Сабо, який тоді очолив команду.

— Мене на той момент вже не було в команді, а з Андрієм я це не обговорював. Розумієте, просто потрібно знати Йожефа Йожефовича.

— Тренерську кар’єру Гусін розпочинав у Росії, хоча більше запам’ятався саме своєю роботою з Динамо-2. Можете детальніше розповісти про те, яким був Гусін-тренер?

— Ми з Андрієм разом працювали в той час. Він очолював «Динамо-2», я був у молодіжці, а Олег Володимирович Блохін керував першою командою Динамо. Кожного тижня після турів ми зустрічалися та обговорювали футбол. Ось тут Андрій вже відстоював своє бачення футболу. 

Були достатньо цікаві моменти, коли на той момент вже Андрій Леонідович вступив з Олегом Володимировичем у дискусію. Якщо Блохін — це більше old school, то Гусін намагався грати сучасно, системно, зі структурою. Андрій тоді чітко розумів, що він хоче від команди та як вона має діяти на футбольному полі.

— Обидва сини Гусіна — Андрій та Іван — пробували власні сили у футболі. Казали, що Андрій-молодший був дуже схожий за манерою гри на батька.

— Андрюха, той що молодший, приходив на базу, тренувався з першою командою. Пам’ятаю, у нього був доволі непростий характер. Якщо його батько був більш дипломатичним, то син мав відмінний від нього характер. Але це нормально, люди різні.

Андрій-молодший теж був такий «кусючий», непоступливий та достатньо агресивний, діяв теж у центрі поля. А Іван на той момент був ще малим, я його вже давно не бачив, тому не можу щось сказати. 

— А які стосунки в Гусіна були з дружиною — Христиною?

— Це було ідеальне подружжя. Вони дуже любили приймати в себе гостей, Андрій готував шикарне барбекю. Ми доволі часто бували в них вдома. Всі дні народження у них мали свою певну тематику. Гусін був ідеальним чоловіком, вони з Христиною дуже поважали, любили та цінили один одного.

— Взагалі Гусін дуже нетиповий футболіст для свого часу: любив яскраво одягатися, брав участь у телепроєкті «Танцюю для тебе-2». В команді могли «прихопити» за це?

— В Андрюхи були, звісно, доволі своєрідні наряди. Христина ж у нього дівчина доволі творча, дизайнер одягу і, мабуть, це впливало на Андрія. Ось він і виділявся в плані стилю та одягу на тлі інших футболістів.

— Перед загибеллю Гусіна того ж 2014 року з життя пішло ще дві легенди «Динамо» — Андрій Баль та Валентин Белькевич. Які думки були щодо такої серії трагічних новин?

— Чорний кінець літа… Ніхто подібного навіть не очікував. Зрозуміло, що у кожного своє життя, своя смерть та доля. Я вважаю, що не можна навіть думати про те, що це якась закономірність. Йдеться про долю кожного з цих людей.

— Що перше спадає вам на думку, коли зараз згадуєте про Гусіна?

— Знаєте, Андрій був доволі закритою людиною, сім’янином. Він любив гумор, але яскравих моментів, які б запам’яталися, я не можу пригадати. Стільки часу минуло, вже все-таки 11 рік йде як немає хлопців... Найголовніше, що ми їх пам’ятаємо. Вони були справжніми.

Владислав Лютостанський