Микита Каменюка: «В «Байєрі» інтенсивно вивчаю німецьку мову»

Відомий у недалекому минулому капітан команди, а згодом і тренер луганської «Зорі» 39-річний Микита Каменюка розповів UA-Футбол про свої справи на німецькій землі, як і про новий поворот у його футбольній кар’єрі.

— До цього я працював у команді шостої ліги Німеччини «BlauWeiß Friesdorf» з Бонна, яка виступає у німецькій Ландеслізі. Був у ній старшим тренером, одночасно проходячи практику в Академії «Байєра» (Леверкузен). Не можу сказати, що були якісь успіхи. Одним із важливих для мене факторів була можливість практикуватися у процесі вивчення німецької мови та адаптація у німецькому футболі. Також я пробував себе у ролі тренера, який відповідає за результат та за команду загалом. Цей рік однозначно був для мене величезним плюсом. Я здобув колосальний досвід. Думаю, що він мені обов’язково стане в нагоді у майбутньому.

— Яким чином ви потрапили до Академії «Байєра»?

— Це стало можливим завдяки моєму одноклубнику по «Зорі» Жоелю Абу-Ханні, який довідався про цю перспективу для мене в леверкузенському клубі. Після цього я проходив практику в ньому протягом одного року, після закінчення якої мені було надано можливість працювати. Влітку я підписав з Академією «Байєра» договір на два роки і розпочав виконувати свої обов’язки.

— Які функції у ній виконуєте?

— Є помічником старшого тренера у командах U-14 та U-15. Ти живеш футболом, командою, тренуваннями, іграми, футболістами. Постійний аналіз, саморозвиток. На даний момент інтенсивно вивчаю німецьку мову, хочу ще більше все розуміти, а найголовніше — розмовляти нею. Адже в процесі спілкування дуже важливо донести підопічному, що і як ти бачиш. Потрібно постійно удосконалювати футболістів, адже це дуже важливо.

— І які ж успіхи в освоєнні німецької мови?

— Загалом я задоволений, як усе просувається із освоєнням німецької мови. Звісно, ​​завжди хочеться, щоб було краще. Але в цьому процесі все залежить лише від мене.

— Ваша родина у Німеччині вже освоїлася?

— Старший син продовжує займатися футболом. Минулого року став чемпіоном однієї з німецьких юнацьких ліг. Він дуже добре знає німецьку мову. Добре адаптуватися в Німеччині йому спочатку допомогло знання англійської. Молодший син цього року пішов до першого класу і також займається футболом. Він теж добре розмовляє німецькою. Йому дуже допомагає наш старший син. Якщо можна сказати, він адаптує його до Німеччини. Тож усім раджу вивчати іноземні мови — це стане в нагоді. А ось доньці, яка пішла до дитячого садка, на даний момент дуже важко адаптуватися. Для неї зараз все нове. Думаю, що у доньки все скоро нормалізується. Щодо дружини, то після дворічного перебування в декреті вона теж адаптується до нових умов. Найголовніше, що ми разом — як і завжди.

— Чи вдавалося бувати на матчах збірної України та українських клубів у Німеччині?

— Так, я був і на матчах нашої національної збірної, і на поєдинках наших команд у єврокубках. Дякую хлопцям та старим знайомим, у яких завжди були квитки для мене. Було круто. Завжди цікаво спостерігати та переживати за своїх.

— Як оцінюєте шанси збірної України у Лізі націй після двох стартових невдач? Що думаєте про єврокубкові перспективи «Динамо» та «Шахтаря»?

— Я не можу оцінювати шанси. Ніколи цим не займався та й не хочу це робити. Знаю лише, що говорити після того, як все відбулося, завжди легко. На даний момент хотілося б підтримати футболістів та тренерські штаби наших збірних та клубів. Я точно знаю, що буде нелегко. Але мені хотілося б, щоб наші футболісти з цим тиском впоралися. Футбол — це гра. Хочу, щоб усі пам’ятали, скільки вона може принести позитивних емоцій. І чим більше України буде у грі — тим для всіх нас це буде краще. Адже футбол — найвідоміша гра у світі, найкраща платформа. Заявляйте про себе на весь голос, поки є можливість. Не втрачайте цей час.

— Чи слідкуєте за перебігом чемпіонату України?

— Звісно! Спостерігаю і за результатами, і за турнірною таблицею. Багато спілкуюсь із хлопцями, яких я знаю ще з часів футболіста. Але вже з’являються такі хлопці в УПЛ, яких я знаю як тренер. Це, безумовно, тішить. Також стежу за командами моїх друзів, які грають у першій лізі. Багато спілкуємось. Вірю, що мають велике майбутнє.

— Що скажете про свою команду — «Зорю» та її нинішні справи?

— Про «Зорю» завжди маю намір говорити лише позитивне. Радий, що вона є. Результати її виступів бувають різні: іноді краще, іноді гірше. Адже все буває тимчасово. Головне, щоби команда була і не зникала з футбольної карти України. А ось що мене засмучує, то це відсутність на даному етапі в її складі своїх вихованців — тих, хто розуміє і знає, що таке «Зоря», її честь та гідність. Я вірю, що все це можна виправити. Потрібне лише бажання та час. Завжди буду фаном та частиною цього клубу.

В’ячеслав Кульчицький