Легендарний гравець київського «Динамо» Йожеф Сабо прокоментував нещодавню заяву колишнього працівника московського «Спартака» стосовно еще одної динамівської легенди — Леоніда Буряка.
Екс-прес-аташе «Спартака» Леонід Трахтенберг в інтерв’ю російським ЗМІ, згадуючи Буряка, сказав наступне: «Леонід Буряк говорив, що йому зовсім не складно було перелаштовуватися у збірній у Бєскова, тому що цей, спартаківський, футбол йому був у задоволення. Він говорив, що до 40 років міг би так грати».
Ось, що відповів на це Йожеф Сабо.
«Так, Буряк міг і до 40 років грати в „Спартаку“, тому що у них була набагато повільніша команда, яка у фізичному плані сильно поступалася „Динамо“. „Динамо“ було набагато швидше. Хоча „Спартак“ тоді був сильним і хорошим, там грали технічні футболісти, але все ж таки він поступався за класом „Динамо“.
Буряк — класний півзахисник, з ударом і баченням поля, але я не думаю, що в „Динамо“ Лобановського він зміг би довго грати, тому що навантаження у Валерія Васильовича були дуже великі. Організм їх не витримував на довгій дистанції, тому було дуже багато травм.
А що стосується „Спартака“, то гравці там були всі технічні і футбол був побудований на контролі м’яча. Я не можу сказати, що „Спартак“ був прямо класним. „Динамо“ Лобановського всіх обігравало в найкращі роки. Це була найкраща команда в Європі.
Ну і не забувайте про суддівство, яке тягнуло „Спартак“. І не тільки за вуха, а й за член. Що б ти не робив і як би не грав, а наприкінці чемпіонату дивишся — „Спартак“ на першому місці! Колишній арбітр із Баку Тофік Бахрамов якось сказав: „Нам «Спартак» потрібен! Це команда номер 1 і за них усі вболівають“. Ось таке було ставлення», — сказав Сабо.
Андрій Піскун
Ну, не знаю, не знаю... "Спартак" был действительно нашим непримиримым соперником. Но чтобы в своей мерзопакостности он смог переплюнуть Шахтёр Ахметова...??! Не, здесь я с Вами категорически не согласен. Более отвратительнейший команды, чем Шахтёр времён напёрсточника, ни в какие времена и ни в какой стране не сыщешь
У Вас ЩЕ якісь питання?(
КК и Суперкубок Динамо 74-75 был прорывом в европейскую топ лигу. Но увы, без победы в важнейшем евротурнире нельзя стать первым номером.
Тож, якщо "схаваємо", то....далі буде...
Чи для когось "футбол внє палітіки", і зараз "вайна ні прі чьом"???
Нельзя ли перечислить?
И как такое получилось ,что в "Динамо" оказалось на порядок болше "старожилов",чем в том же "Спартаке"?
И ещё один вопрос у меня возникает: отчего в "Спартаке" таком "лояльном" к футболистам так много свихнувшихся?
К минусам против других вообще не прикасаюсь: не признаю этот инструмент. Плюсую только отдельные посты в блогах некоторых авторов.
Мені стало цікаво - з якого ж це часу, цей спартак, готував футболістів для Динамо?
Ви нічого не плутаєте?
При союзу, перехід гравців з Динамо в спартак, і навпаки, був неможливим.
Це при Україні, Ващук, порушив цей кодекс...
А Вы что написали?
Ознайомтесь:
Олександр Прохоров
Особисті дані
Повне ім'я
Олександр Володимирович Прохоров
Народження
18 червня 1946
Берестя, СРСР
Смерть
7 січня 2005 (58 років)
Москва
Поховання
Востряковський цвинтар
Зріст
176 см
Вага
76 кг
Громадянство
СРСР
Позиція
воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1965 СРСР «Неман» (Гродно) 29 (-?)
1966–1967 СРСР «Динамо» (Мінськ) 11 (-10)
1968–1970 СРСР «Металург» (Запоріжжя) 60 (-?)
1970–1971 СРСР «Динамо» (Київ) 18 (-18)
1972–1975 СРСР «Спартак» (Москва) 92 (-87)
1976 СРСР «Динамо» (Київ) 1 (0)
1976–1978 СРСР «Спартак» (Москва) 51 (-58)
1978 СРСР «Червона Пресня» ? (-?)
У дорослому футболі дебютував 1965 року виступами за «Неман» (Гродно), в якій провів один сезон, взявши участь у 29 матчах чемпіонату.
Згодом грав у складі «Динамо» (Мінськ), «Металурга» (Запоріжжя) та «Динамо» (Київ), проте в жодному з клубів надовго не затримався.
Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Спартак» (Москва), до складу якого приєднався 1972 року. Відіграв за московських спартаківців наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. У першому сезоні в московському клубі був переважно дублером Юрія Дарвіна, а з 1973 року став основним голкіпером клубу. Відзначався досить високою надійністю, пропускаючи в іграх чемпіонату в середньому менше одного голу за матч, за що 1974 та 1975 року визнавався журналом «Огоньок» найкращим воротарем СРСР..
Протягом 1976 року недовго знову виступав за «Динамо» (Київ), але того ж року повернувся назад до «Спартака» (Москва). Цього разу провів у складі його команди три сезони. Граючи у складі московського «Спартака» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.
Завершив професійну ігрову кар'єру у нижчоліговому клубі «Червона Пресня», за яку виступав протягом 1978 року.
С другой стороны спартаковский футбол не создавал футбольных звезд на поле. Максимум Дасаев на пике был вратарем мирового уровня. Но полевых игроков Бесков не развивал. Гаврилов с Черенковым - не уровень Буряка, Заварова, Колотова, Михайличенко, не говоря уже о Блохине, Беланове и Шеве.
Это "выжимание по Лобановскому" используют в сугубо спекулятивных и демагогических целях. На самом же деле просто приходилось догонять далеко ушедший европейский и мировой футбол, где объемы движения были еще выше: вспомнить хотя бы оные в английском и итальянском футболе. А наш Олег Блохин уходил из футбола в такой форме, что нынешним даже не снилось.
Ну и к сожалению даже Блохина, с его уникальной спортивной наследственностью, нельзя сейчас назвать здоровым по меркам его возраста. А Конькова уже нет. И Фоменко. И Колотова.
Вы в медицинских аспектах этих проблем сильно компетентны?
Вот так и манипулируем фактами. Конечно, куда проще запустить байку и десятилетиями ее гальванизировать. Я таких баек о В. Лобановском и его методах за более чем полвека наслушался - на "Войну и мир" хватит. Кстати, от первой и до последней страницы сплошная фантазия Льва Толстого, так что сравнение вполне символично.
__
я работаю в медицине. В частности занят статистикой заболеваний.
И тогда на полном основании вы сможете утверждать, что у Лобановского по полям скакали загнанные лошади, коих, как известно, в конце пристреливают.
Еще раз подчеркну, что стоячее перекатывание мяча обеспечивает футболистам не просто спортивное долголетие, но и вообще футбольную геронтологию. А болельщикам - счастливые иллюзии об "эволюции футбола".
Но один червячок все же точит: нынешние игроки не выдержали бы зверских тренировочных методов Лобановского: они даже при ходьбе пешком с мячом выдыхаются за один тайм. Так что в вашей логической системе вынужденно придется выбирать что-то одно: либо зверства Лобановского, либо нынешнюю гиперболизированную "интенсивность" игры.
Ливер при Клоппе именно командный прессинг и высокая интенсивность. На пике продержался года 2-3, затем надо новую команду набирать.
Да, Буяльский и Ярмоленко могут до пятидесяти лет так играть :). Это если не сравнивать уровней задач, стоявших перед теми и этими игроками.
Вчера смотрел Реал с Модричем. Впечатлен.
Ну, не знаю, не знаю... "Спартак" был действительно нашим непримиримым соперником. Но чтобы в своей мерзопакостности он смог переплюнуть Шахтёр Ахметова...??! Не, здесь я с Вами категорически не согласен. Более отвратительнейший команды, чем Шахтёр времён напёрсточника, ни в какие времена и ни в какой стране не сыщешь
Проблеми з серцем у Лобановського почалися ДО Кувейту і не лише через переживання під час матчів.
Самі ж гравці були у досить дружніх відносинах. У кінці 80-х один мій знайомий розповідав, як у москві він зайшов в ресторан і здивовано побачив як гравці Динамо і спартака сиділи за одним столиком.
:-)