Олександр Коваль: «Російські вболівальники кидали каміння і пляшки в наш автобус»

Колишній захисник збірної України Олександр Коваль, який був у заявці «синьо-жовтих» на московський матч Росія — Україна, розповів про зневагу від російських уболівальників, віру в позитивний результат і відчай Філімонова.

— Спогади та враження від матчу проти Росії в Москві 1999 року залишилися позитивні. Гра загалом була рівна, наприкінці Шевченко зрівняв, тому тільки позитивні. Від російських уболівальників тоді ворожості не було, але відчувалася зневага, ніби збірна України — другий сорт.

Коли Росія в тому матчі вийшла вперед, хотілося відігратися, довести, що ми не гірші за них. Я вірив, що ми можемо це зробити, це ж футбол, треба грати до останньої хвилини. Коли Шевченко забив, я побіг до нього разом з усією командою і головним тренером Йожефом Сабо. Усі раділи, обіймалися, відчували тільки хороші емоції. Після цього голу Філімонов був пригнічений, думаю, він був дуже засмучений, що припустився такої помилки наприкінці матчу.

Після поєдинку в нашу роздягальню зайшов Путін, але я не пам’ятаю дослівно, що він говорив. Кажуть, що подякував за гру і привітав із потрібним нам результатом, але по його обличчю було видно, що він був не щирим.

А коли ми їхали зі стадіону, то російські вболівальники почали кидати каміння і пляшки в наш автобус. Нам було неприємно, після цього залишилися негативні емоції. У той момент страху не було, нас супроводжувала міліція, але їхня одна машина нічого б не зробила з навалою вболівальників. Якби вони продовжили атакувати автобус, то було б важко відбитися від фанатів… Дорогою додому ми святкували, вітали один одного, тому що ця гра була важливою, всі були задоволені.

Ми тоді ще отримали преміальні, зараз не пам’ятаю які, але точно більше тисячі доларів. А подарований мені годинник залишився в Донецьку, — сказав Коваль.