Колонка Олександра Липенка. Випередив блискучих Лінекера і Бутрагеньо

Продовжую розповідати про відомих динамівських футболістів різних поколінь. Сьогодні в центрі вашої уваги заслужений майстер спорту Ігор Бєланов.

Народився форвард 25 вересня 1960 року в Одесі. Володар «Золотого м’яча» — щорічного призу найкращому футболістові Європи (1986). У традиційному опитуванні авторитетного паризького журналу «France Football» київський динамівець набрав 84 голоси, випередивши найкращого бомбардира чемпіонату світу-1986 англійця Гарі Лінекера (62) та іспанця Еміліо Бутрагеньо (59).

Бєланов учасник ЧС-1986, віце-чемпіон Європи-1988. Провів 33 поєдинки у збірній СРСР, забив 8 м’ячів. Володар Кубка кубків (1986), чемпіон СРСР (1985, 1986), володар Кубка (1985, 1987, 1990). До списку «33-х найкращих» входив 4 рази. Срібний призер чемпіонату України (1996).

Виступав у клубах: СКА (Одеса), «Чорноморець» (Одеса), «Динамо» (Київ), «Боруссія» (Німеччина, Менхенгладбах), «Айнтрахт» (Німеччина, Брауншвейг), «Металург» (Маріуполь).

Припав до двору

Свого часу Леонід Буряк порадив Валерію Васильовичу Лобановському звернути увагу на свого земляка, нападника «Чорноморця» Бєланова. І Метр тоді почув підопічного. Так 25-річний одесит став гравцем столичного «Динамо». Сезони 1985 і 1986 років стали успішними для київського клубу і вдома, і за кордоном.

Відмінні стартова та дистанційна швидкості, поставлений удар, наполегливість, працездатність, уміння чітко виконувати тренерські настанови дали змогу Ігорю стати провідним гравцем команди Лобановського. У складі динамівців у період з 1985 по 1989 рік нападник зіграв 121 матч, забив 39 м’ячів.

Запам’яталися м’ячі у ворота московського «Спартака». Один із них виявився двотисячним голом київського «Динамо» в чемпіонатах СРСР.

Псував настрій воротарям

«Зірковим» для Бєланова і «Динамо» стали сезони 1985 і 1986 років. Кияни виступали тоді в Кубку кубків УЄФА, який уже вигравали 1975 року.

Рахунок єврокубковим голам Ігор відкрив 6 листопада 1985 року в київській зустрічі 1/8 фіналу, вразивши ворота румунського клубу «Університатія» (Крайова). Господарі перемогли — 3:0.

У гостьовому поєдинку 1/4 фіналу у Відні проти «Рапіда» Бєланов двічі засмучував воротаря збірної Австрії Мікаела Консела. Динамівці взяли гору — 4:1. Не пошкодував Консела наш форвард і в київському матчі на Республіканському стадіоні (5:1). А в півфіналі в Празі Бєланов провів м’яч із пенальті у ворота «Дукли» — 1:1.

Закрутили «карусель»

2 травня 1986 року в Ліоні (Франція) на стадіоні «Жерлан» у фіналі Кубка кубків, динамівці зустрівшись з «Атлетіко» (Іспанія, Мадрид), Ігор Бєланов, Олександр Заваров та Олег Блохін за підтримки гравців середньої лінії Василя Раца, Павла Яковенка, Івана Яремчука влаштовували перед воротами суперника справжню «карусель», від якої в іспанських захисників голова йшла обертом.

Підопічні Валерія Лобановського перемогли (3:0) і вдруге завоювали Кубок кубків. Точними ударами відзначилися Заваров, Блохін і Вадим Євтушенко.

Підсумок турніру: 9 матчів (6 перемог, 2 нічиї, 1 поразка, м’ячі — 26:8). У цьому досягненні заслуга великого колективу.

Воротарі: Михайло Михайлов (5 матчів/5 пропущених м’ячів), Віктор Чанов (5/3).

Захисники: Анатолій Дем’яненко (9/2 голи), Олег Кузнєцов (9), Сергій Балтача (8), Володимир Безсонов (8), Василь Євсєєв (1).

Півзахисники: Василь Рац (9/2), Іван Яремук (9/3), Андрій Баль (8), Олександр Заваров (8/5), Павло Яковенко (8/1), Олексій Михайличенко (1).

Нападники: Ігор Бєланов (9/5), Олег Блохін (9/5), Вадим Євтушенко (9/3).

Тренер — Валерій Лобановський.

Фредрікссон симпатизував «червоним дияволам»

Наприкінці травня 1986 року в Мексиці стартував черговий чемпіонат світу. Основу збірної СРСР, якою керував Валерій Лобановський, складали київські динамівці.

У першому матчі в групі наша команда розгромила збірну Угорщини (6:0!). Забитим м’ячем відзначився Бєланов. Потім були нічия (1:1) з Францією і перемога над канадцями (2:0).

А потім відбувся повний драматизму поєдинок зі збірною Бельгії. Бєланову вдалося першим на цьому чемпіонаті відзначитися «хет-триком». Але наша збірна, на жаль, поступилася «червоним дияволам» (3:4). Допоміг бельгійцям рефері зі Швеції Фредрікссон. Він, заплющивши очі, дозволив нашим суперникам забити Рінату Дасаєву два м’ячі з явного офсайду.

Тоді одна югославська газета написала, що положення поза грою в бельгійців можна було побачити навіть пролітаючи літаком.

Якось Бєланов в інтерв’ю в серцях сказав: «Не замислюючись, проміняв би свій „Золотий м’яч“ на справедливий результат у матчі на чемпіонаті світу-1986 нашої збірної з бельгійцями».

Погравши в Бундеслізі, став потім президентом клубу в Швейцарії

По закінченню сезону 1989 року Ігор Бєланов залишив київське «Динамо». Кілька років він провів у престижній німецькій Бундеслізі, виступаючи за відомі клуби «Боруссія» (Менхенгладбах) і «Айнтрахт» (Брауншвейг).

Кар’єру гравця Бєланов завершив 1997 року у віці 37 років. Останнім його (як гравця) клубом був маріупольський «Металург». Зіграв за цю команду в чемпіонаті України п’ять матчів і відзначився чотирма голами.

У 2003 році Ігор Іванович став співвласником і асистентом тренера (щоправда, лише на один рік) швейцарського клубу «Віль». На посаду тренера він запросив свого давнього друга Олександра Заварова. І за кілька місяців команда з містечка з населенням у 23 тисячі жителів перетворилася на очах. У фіналі Кубка Швейцарії (2004) «Віль» переміг знаменитий «Грассхоппер» із Цюриха (3:2), завоювавши єдиний трофей у своїй історії.

Але казці прийшов кінець — через конфлікт із членами ради директорів Бєланову довелося покинути клуб. Після його відходу «Віль» програв вісім матчів поспіль і покинув вищий дивізіон швейцарського чемпіонату.

Повернувшись до рідної Одеси, Бєланов три роки очолював міське управління фізкультури і спорту.

У Південній Пальмірі є алея слави ФК «Чорноморець», що веде до головного стадіону Одеси. На ній увічнені пам’ятні зірки гравців клубу різних поколінь. 1 вересня 2012 року на ній з’явилася зірка володаря «Золотого м’яча-1986» Ігоря Бєланова.

Коли 24 лютого 2022 року на нашу Батьківщину накинулися кацапські полчища з московських боліт, Ігор Іванович разом із сином узяли до рук автомати й поповнили лави самооборони...

«Слава кожному, хто протистоїть окупантам, які нахабно прийшли нищити нашу Землю і наш Вільний, Героїчний Народ! Я, Ігор Бєланов і мій син Валерій Бєланов віримо в нашу перемогу! Слава Україні!» — написав тоді знаменитий футболіст на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.

Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua