Заслужений майстер спорту Леонід Буряк розповів про свого партнера. Про Володю Мунтяна, заслуженого майстра спорту, семиразового чемпіона колишнього СРСР, чотириразового срібного призера, володаря Кубка кубків і Суперкубка УЄФА (1975), віце-чемпіона Європи (1972) можу розповісти багато.
За «Динамо» він зіграв 302 матчі в чемпіонатах країни (забив 57 м’ячів), на його рахунку 49 поєдинків (7 голів) у складі збірної. Я пишаюся, що виходив на поле в одній команді з цим зірковим півзахисником.
«Муню», так любовно називали виконавця-віртуоза динамівські вболівальники, вирізняли чимало унікальних якостей: разюче бачення поля, швидкісні ривки, вміння віддавати точні передачі на будь-яку відстань.
І це не все. Мунтян був одним із найтехнічніших гравців того часу, володів результативними ударами з обох ніг. Про таких кажуть — футболіст від Бога.
Мені хотілося грати так, як мій старший товариш по команді.
Одного разу Володимир сказав мені:
— Передача у футболі — це все. Як ти, Леоніде, дивишся, якщо після тренування ми ще залишимося на годинку і попрацюємо додатково? Тоді подумав, що Мунтян пропонує мені свою руку. Але навіщо він це робить? Тільки тому, що йому потрібен спарингпартнер? Не думаю. Адже він міг би з цією метою вибрати кого завгодно.
Гадаю, Мунтян відпрацьовував передачу й одночасно готував заміну собі. Адже коли справа стосується інтересів команди, коли вона тобі справді дорога, ти не можеш залишатися байдужим до гравців-початківців, обов’язково постараєшся допомогти їм.
Залишаючись тоді на полі клубної бази в Кончі-Заспі ще на годину-півтори, ми робили передачі один одному за заздалегідь наміченим планом: спочатку пасували на висоті півтора метри, а потім піднімали м’яч до п’яти, а відстань між нами збільшували до сорока, і так далі.
Природно, я був дуже задоволений, коли задумане виходило. І Мунтян кидав фразу: «Молодець, годиться!».
— Я і до того досить добре почувався з м’ячем, але тепер бачив, що наші позапланові уроки приносять величезну користь. М’яч ставав ще слухнянішим. Зрештою я міг відправити його абсолютно точно туди, куди було потрібно. Багато чого мені дали ті уроки Мунтяна.
Коли він завершив кар’єру гравця (а я вважаю, що це сталося передчасно), мені та команді його довго не вистачало. Як і його веселої вдачі, оптимізму, розіграшів, на які Володимир був мастак.
У тому, що я чогось домігся у футболі, є чимала заслуга Володимира Федоровича.
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
Один из лучших полузащитников Динамо за всю историю клуба.