Біля входу на стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського встановлено бронзову скульптурну композицію видатного тренера. Її автор, відомий майстер Володимир Філатов, випускник Київського інституту фізкультури. Він великий шанувальник футболу, відвідував матчі динамівців.
Ідея створення такої композиції прийшла автору уві сні. Її вага — 3,5 тонни. Лобановський сидить на лавці. Стрілки годинника на його руці зупинилися на позначці 20:35. Саме в цей час 13 травня 2002 року в запорізькій лікарні, до якої швидка доправила Метра після закінчення матчу місцевого «Металурга» та київського «Динамо», зупинилося невтомне футбольне серце видатного тренера, Героя України, володаря Рубінового ордена УЄФА «За заслуги».
Валерій Васильович прожив 63 роки, 4 місяці і 7 днів.
Постійно біля підніжжя скульптурної композиції багато квітів, які приносять кияни та гості столиці. Особливо велелюдно буває тут 6 січня в День народження Лобановського і 13 травня в день його смерті.
Вклонитися йому приходять його колишні підопічні, юні динамівці. Кошики квітів від ФК «Динамо», його президента Ігоря Суркіса, депутата Верховної Ради Григорія Суркіса, від федерації футболу Києва, від ветеранів «Динамо» і від уболівальників різних поколінь.
Підопічні Лобановського 8 разів були чемпіонами СРСР, 4 рази вигравали срібні медалі, 2 рази — бронзові, 6 разів — Кубок тієї країни. 5 разів команди Валерія Васильовича фінішували в «золотій» гавані чемпіонатів Незалежної України. Тричі володіли національним Кубком.
І звичайно ж варто згадати, що «Динамо» тричі вигравало європейські Кубки. У травні 1975 року в Базелі (Швейцарія) кияни обіграли у фіналі (3:0) будапештський «Ференцварош», у травні 1986 року у французькому Ліоні — мадридський «Атлетіко» (3:0) і ставали володарями Кубка кубків.
Восени 1975 року динамівці переконливо розібралися над на той момент володаркою Кубка європейських чемпіонів «Баварією» в Мюнхені (1:0) і Києві (2:0) і заволоділи Суперкубком УЄФА. Три м’ячі німецькому чемпіону «відвантажив» Олег Блохін.
Нарешті, Олег Блохін (1975), Ігор Бєланов (1986) та Андрій Шевченко (2004) — підшефні Лобановського — стали володарями «Золотого м’яча», призу найкращому футболістові Європи в щорічному конкурсі паризького видання «France Football».
Це далеко не всі досягнення знаменитого майстра, який увійшов до п’ятірки найкращих тренерів Європи і супердесятки у світі.
Лобановський покинув цей світ на бойовому посту. Він пішов переможцем, гідним своєї величі, заслуживши всенародну любов. Ще довго ми будемо міряти футбол за Лобановським.
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
Мерить количеством так, как это принято сегодня, означает проходить мимо истинной роли тренера.