Головний тренер київської «Оболоні» Сергій Шищенко підвів підсумки осінньої частини сезону щодо виступів своєї команди в чемпіонаті України.
— «Оболонь» ви очолили після 5-го туру, коли в активі команди було лише одно очко. Цей факт не викликав у вас коливань після пропозиції стати біля її керма?
— Ні, не викликав. І це мене аніскільки не лякало. Я й підопічним сказав, що якби не вірив у свої ідеї і в те, що ситуацію можна виправити, то мене в «Оболоні» не було б. Насправді ж у все це я вірив, як і вірив в команду — адже знав, які в ній хлопці грають і на що вони здатні.
— Причини стартових невдач визначити вдалося?
— Для себе я це лише усвідомлював. Адже не знав, яким до мого приходу був тренувальний процес, якими були вимоги. Тому це вже історія. Найголовніше те, що ми робимо зараз і які вимоги є. Вкрай важливо впоратись із ситуацією, у якій ми опинились.
— З чого почали роботу в «Оболоні»?
— У той час якраз була перерва у чемпіонаті. Я почав з організації ігрової дисципліни, пояснивши хлопцям, що саме хочу бачити у їхньому виконанні в обороні, а що — в атаці. А ще те, як ми діємо у перехідних фазах — від оборони до атаки та від атаки до оборони. Після цього у тренувальному процесі над усіма компонентами ми й почали працювати. Було багато роботи над тактикою.
— Як швидко знайшли взаєморозуміння з новими підопічними?
— Дуже швидко. Я вже не раз казав, що в «Оболоні» дуже класні та прості хлопці, хороший колектив. Вже з перших днів перебування в команді у мене склалося таке враження, наче я в ній працюю давно. Тому взаєморозуміння у нас з самого початку було на гарному, високому рівні.
— У ході осінньої частини чемпіонату в «Оболоні» була п’ятиматчева безвиграшна серія, у якій зазнали чотири поразки. Які важелі ви, як тренер, застосували, щоб хлопці не зламались психологічно?
— Передусім, віру в них. Як я вже казав вище, з самого початку моєї роботи в «Оболоні» сказав хлопцям, що у цій команді я не для того, аби ми були на тому ж самому місці, на якому знаходились до мого приходу. І ще сказав: «Я вірю в те, що ми можемо виправити результат — і вам це під силу». Підопічні це добре знали та розуміли, і на тренуваннях викладалися на сто відсотків. І це я бачив, говорячи їм мотиваційні речі, які нам дійсно допомагали і приносили свої плоди.
— У яких матчах осінньої частини сезону, на ваш погляд, команда втратила очки незаслужено?
— Це, мабуть, два матчі, у яких ми повинні були забирати очки. Перший з них був в Одесі з «Чорноморцем», де могли не втратити хоча б один бал — це стовідсотково (у тій грі «Оболонь» пропустила єдиний м’яч на 87-й хвилині — авт.). А ще у поєдинку з «Лівим берегом», де не втримали перемогу на 90+6-й хвилині. Це два матчі, де ми реально втратили очки.
— Які матчі «Оболоні», зіграні під вашою орудою, занесли б в актив як по грі, так і по результату?
— Потрібно проаналізувати усі поєдинки. Не можна сказати, що у нас були всі ідеальні матчі. Епізодично ми дійсно виглядали досить непогано. Та щоб сказати конкретно, який з них був найкращим… Дуже важко.
— Можливо, це недавній поєдинок з «Рухом», у якому ваша команда вперше забила три м’ячі і після якого ви сказали, що задоволені грою?
— Коли ми повертались із Львова до Києва, я переглянув цей матч по відео. Тож не можу сказати, що він був ідеальним чи найкращим із усіх зіграних. Щодо результату — так, тут ніяких питань немає. А от щодо сукупності гри та результату, то навряд. Зараз у нас був позитивний результат з львівською командою, а гра виявилась не такою, як хотілося б. Знаєте, коли проаналізуєш матч, то тоді і робиш певні висновки. Мене на прес-конференції після зустрічі з «Рухом» запитали, чи це наш найкращий матч? Тож я так і відповів: спочатку його треба проаналізувати, і лише після цього для себе остаточно зрозуміти, кращий він чи ні.
— Із десяти забитих м’ячів на рахунку нападника лише один — це зробив у недавньому матчі з «Рухом» Ростислав Тарануха. Чи не надто мало для гравців цього амплуа?
— Звичайно ж, мало. На усіх флеш-інтерв’ю та прес-конференціях завжди говорю, що хочу, аби ми були більш агресивними в атаці і щоб в останній третині поля видавали більше якості у завершальній стадії. Хочеться від футболістів прийняття правильних рішень, і ясна річ, що над цим ми дуже багато працюємо на тренуваннях. Так, дійсно мало забиваємо. Лише у грі з «Рухом» вдалося забити три м’ячі. Що ж, будемо у цьому напрямку проводити роботу й надалі. Сподіваюсь, що у весняній частині сезону постараємося бути краще в атаці.
— «Оболонь» — один з двох клубів УПЛ, який не вдається до послуг легіонерів. Чим це пояснюється?
— Як для Прем’єр-ліги у «Оболоні» скромні фінансові можливості. Та й позиція президента нашого клубу передбачає наявність лише наших, українських, гравців. Не знаю — зміниться вона колись чи ні. Побачимо, життя покаже.
— Цієї осені «Оболонь» задіяла трьох воротарів — Назарія Федорівського, Олександра Рибку та Артема Кичака. Чи продовжать двоє останніх виступи в команді?
— Кичак точно не продовжить, тому що він обіймає посаду тренера воротарів. Ясна річ, у «рамці» грати він вже не буде. А що стосується Рибки, то цей голкіпер знаходиться в команді і продовжуватиме в ній свою кар’єру й у весняній частині сезону.
— За рахунок чого, на ваш погляд, «Оболонь» здатна уникнути зони перехідних ігор навесні?
— Та у нас божевільний колектив! Класні хлопці, які грають один за одного і готові зрушити гори. У нас хороший тренерський штаб, який керівництво клубу в усьому підтримує. Про «Оболонь» точно можна сказати: це велика сім’я, яка допомагає один одному у непростих ситуація. Тож за рахунок гри, якостей кожного гравця та команди в цілому ми постараємось зробити все можливе для того, щоб залишитись у Прем’єр-лізі.
В’ячеслав Кульчицький