Вихованець київського «Динамо», півзахисник Андрій Богданов пригадав часи своєї кар’єри в столичному клубі.
— Ви є вихованцем «Динамо», але, як говорять, у молодому віці відмовилися від контракту з першою командою, бо не бачили перспектив виступати за неї. Це правда?
— Так, це правда.
— Як у клубі відреагували на таке рішення?
— Я тоді виступав за «Динамо-3» в Другій лізі, тому не думаю, що вони сильно засмутилися моїм відходом. Хоча, пропонували контракт на два роки.
— Чому тоді ви обрали київський «Арсенал»?
— По перше, Київ — це мій дім, і у 18 років, коли я ще жив з батьками, було зручно залишатися в цьому місті. По друге, Юрій Михайлович Бакалов, який на той час тренував дубль «Арсеналу», в особистій розмові запевнив, що у випадку старанної праці для мене буде відкритою дорога в основу.
— Як відбулося ваше повернення до «Динамо»?
— Покликав на той момент головний тренер «Динамо» Юрій Сьомін. Він дуже хотів бачити мене в команді, і так відбувся цей трансфер. Влітку 2012 року завершився мій контракт з «Арсеналом», і я перейшов до «Динамо».
— «Арсенал» намагався вас зберегти?
— Спілкувалися на цю тему ще задовго до моїх перемовин з «Динамо», але «Арсенал» дав мені пропозицію аж в червні перед завершенням контракту. Проте тоді я вже домовився з «Динамо».
— То виходить, «Арсенал» довго думав?
— Ну, довго думали. Я не знаю, які там були моменти.
— Під керівництвом Сьоміна ви пограли небагато, адже на початку сезону його було звільнено після поразки від «Шахтаря» (1:4) в 1/16 фіналу Кубка України.
— Його звільнили посеред сезону, ніхто не зрозумів, чому. Ми виконали завдання, вийшовши в Лігу чемпіонів, в чемпіонаті йшли поряд з «Шахтарем». Ну, програли «гірникам» в Кубку на «Донбас Арені».
— Ви вважаєте, що це було поспішне рішення?
— Я гадаю, що так.
— Казали, що президента «Динамо» Ігоря Суркіса на такий різкий крок підштовхнуло рішення Сьоміна після гри з «Шахтарем» полетіти додому в Москву на вихідні, а не залишатися з командою.
— Безпосередньо в команді я навіть не пам’ятаю, щоб на це хтось особливо звернув увагу.
— Далі «Динамо» очолив Олег Блохін. Ви були присутнім на його першій зустрічі з командою, куди Артем Мілевський прийшов у халаті?
— Був. Але нічого такого там не було. Ну, прийшов у халаті. Це усе преса роздмухала та витиснула максимум з ситуації.
— А про що ви подумали тоді?
— Та він просто не встиг переодягнутися. Ми вже сиділи у роздягальні перед тренуванням, а нам сказали: «Підійміться нагору, вам тренера представлять». Хтось трохи раніше прийшов на тренування, і вже був у формі. Тьома прийшов трохи пізніше, і вирішив, що переодягнеться потім.
— Чи не вважаєте ви, що ця ситуація могла спричинити подальше упереджене ставлення Блохіна до Мілевського?
— Зовсім ні.
— Як у вас склалися відносини з Блохіним?
— Відповім одним словом: «Ніяк». Я нічого не хочу казати. Можемо подивитися місця «Динамо» в УПЛ за Блохіна — вперше в історії третє місце та вперше в історії четверте місце. Після Блохіна прийшов Сергій Ребров й виграв золото. Про що говорити? Тому закінчимо на цьому.
— Тоді в «Динамо» була справді зіркова команда. Хто на вашій позиції виділявся найбільше?
— Я скажу, що на той момент добре вписався в команду Мігел Велозу та вдало грав Денис Гармаш.
— Чим Велозу виділявся з-поміж інших?
— Велозу — більш технічний футболіст на м’ячі. Він приніс щось нове в «Динамо» та грав як «шістка». Доже хороший півзахисник, але без відбору, я б так сказав.
— Треба було поряд з ним «собак» ставити, які б виконували чорнову роботу?
— Так. Той-таки Гармаш великий обсяг роботи виконував.
— Чому вже взимку ви повернулися в оренду в «Арсенал»?
— Я сам вирішив піти, бо мені було 23 роки, і я хотів грати. Попросився в оренду. Міг залишитися, але обрав грати у футбол.
— Після повернення до «Динамо» ви одразу перейшли до «Металіста». З вами розірвали контракт?
— Ні, «Металіст» мене викупив.
— Яку суму за вас заплатили?
— Близько двох мільйонів доларів.
Дмитро Вєнков