Колишній нападник «Динамо» Віктор Леоненко поділився думками, чи нормально придумувати прізвиська футболістам, згадавши про історію Андрія Ярмоленка із юним уболівальником.
«Якщо у Ярмоленка прізвисько „Ярмола“, то яка різниця, хто тебе так називає — партнери по команді чи вболівальники. Ображатися на дитину через „Ярмолу“ — це цирк. Тоді нехай усім скаже, щоб його Андрій Миколайович називали.
Яких тільки в мене прізвиськ не було — і „Леон“, і „Артист“, і „футбольний прем’єр“, Хац „Майстром“ називав. Я до всіх нормально ставився і не ображався. Лобановський мене „Віктор Євгенович“ називав, жартував так. Після цього мене вся команда почала по імені батькові звати. Я і сам прізвиська люблю придумувати, і ніхто не ображається. Йовічевича он „Арамісом“ називав через його борідку і вусики. Це нормально.
Випадок із Ярмоленком мені нагадав історію, яку мені Алієв розповів. Одного разу він із сином був на якомусь матчі і після гри вони зустрілися з Ребровим. Син Алієва назвав його „дядя Серьожа“, на що Ребров відповів: „Який дядя Серьожа? Я — Сергій Станіславович“. Потім дитина каже: „Станіславович“. Ребров знову: „Не Станіславович, а Сергій Станіславович“. Алієва це трохи зачепило», — сказав Леоненко.
Але був у на сусід, кіномеханік в нашому районному кінотеатрі. Йому було 40+, але він не був одружений, жив з мамою. Його з дітей ніхто не називав дядя Ваня, та Іван Іванович. Для усіх був Ваня, в кращому випадку Іван. І він не ображався. Є люди солідні, яких вже після 30 називають на ім'я по батькові, незважаючи на їх соціальний статус. А є ті, які і в 60 Ваня,Вася,Петя...
Все змінилось коли діти через неможливість правильно вимовляти таке складне ім"я та по-батькові почали звертатись до нього Сергій Мімосраловіч.
- Зовіть мене дядя Сірожа будь ласка! - змінив своє ставлення вихователь.
Якщо це правда що Ребров саме так повів себе з дитиною, то це не дуже добре характерізує його як людину. Можливо навійть пояснює деякі проблеми у Збірній України.
ПС. Такой же комплекс у учителей и врачей, привем сразу после универа))
Дети и это абсолютно нормально называют "дружелюбно настроенного мужика" знакомого своих родителей или родичей... "Дядей" ...
-
К слову встретив через почти 20 лет своего Кумира детства и до сих пор,
"Муню" *номер 7 малевал чернилами на всех майках" , как то и мысли не возникло сказать "Муня" привет !!! . Это ж нормально КОГДА взрослый -ребенок (с 12 лет) или взрослый-взрослый уважающий собеседника говорит с ним по Отчеству...
...
Во у нас темы ..
...
А к Леону вопрос ?
пацаненок лет 6 подойдет и спросит
" слыш крот - Леон кепочку подари .."
Удежишся от щелбана в ответ? ...
А Ярмола "гуманист" удержался !
"Дядя"? То родич, в крайньому випадку сусід, а не тренер на очах своєї команди!
Так трапилося, що після гри біля стадіону зібралася вся команда. Випадково. Так буває.
Всі мене називали "дядя Саша". Я й навіть не здогадувався, що це - хамство.