Артем Федецький: «Якщо Степанов відмовився виступати за збірну, то прапор йому в одне місце!»

Колишній захисник національної збірної України Артем Федецький жорстко відреагував на небажання нападника німецького «Байєра» Артема Степанова грати за юнацьку збірну U-20.

— Знаєте, у мене в дитинстві найбільшою мрією було грати не за якийсь топовий клуб, а саме за збірну України. І я був дуже радий, коли її втілив у життя. А тут ситуація, коли самого викликають, а він нехтує викликом до збірної… Чесно, я навіть не знаю, як це назвати. В моєму розумінні — це просто неприпустимо. 

Чим Степанов керується, що і хто йому там радить, я не можу зрозуміти… Виклик до збірної України потрібно чекати більше, ніж на власне день народження. Грати у синьо-жовтій формі збірної, захищати честь нашої держави, як на мене, то вершина для будь-якого українського гравця.

— Поведінка Степанова незрозуміла не лише вам, мені й решті представників футбольного ком’юніті України. А може все просто і він, як-то кажуть «зазвіздився»?

— Якщо Степанов «зазвіздився», то гріш йому ціна тоді. Взагалі ж, від чого він мав «зазвіздитися»? Вийшов у двох матчах Ліги чемпіонів на заміну, і що далі? Ну так, він гравець «Байєра», але ж не гравець основи, не на провідних ролях (жодного матчу у Бундеслізі та Кубку Німеччини в сезоні 2024/2025 років — авт.). Йому немає від чого ловити зіркову хворобу, як на мене. 

Коли ж Артем спіймав зірку, через це багато молодих гравців проходять, то, знаєте, футбол, то така гра, що швиденько тебе на землю може опустити. І може так жорстко приземлити, що мало не здасться.

— У Степанова, за інформацією інсайдерів, були конфлікти з тренерами юнацької збірної. Говорили, без офіційного підтвердження, що навіть діло дійшло в якийсь момент до рукоприкладства чи-то з боку Володимира Єзерського, чи-то Дмитра Михайленка. Може, «саєчку» йому дали, а він образився?

— Я чув про деякі моменти, але не буду про них говорити. Скажу вам так — у гравця збірної має бути повага до представників тренерського штабу, по-перше. І повага до своїх партнерів по команді, по-друге. От і все. Це база, мінімум.

— Наскільки мені відомо, відмова гравця приїздити до збірної маючи виклик у дати ФІФА без поважної причини — це грубе порушення регламентних норм. І УАФ, як захоче, може вимагати серйозних санкцій щодо гравця. Чи слід спробувати приструнити Степанова саме так? 

— Санкції, знаєте, то процес дуже непростий і я не думаю, що ФІФА чи УЄФА в тому будуть сильно розбиратися й накладати якісь покарання дисциплінарного характеру чи застосовувати якість санкції стосовно клубу, який має права на Степанова (мова про німецький «Байєр» — авт.). 

Якщо людина відмовилася виступати за збірну, то прапор їй в одне місце! Та не наш національний, звісно ж. Я повторюсь, для мене виступати за національну збірну України — це завжди була гордість. Коли за тебе вболіває вся країна, це щось дійсно неймовірне. Мені пощастило, я заслужив своєю працею, зіграти під синьо-жовтим прапором більше 50 матчів (53 офіційні гри, два голи — авт.). 

Та мене щоразу мурашило, коли я чув наш національний гімн, стоячи на полі й байдуже було чи то товариська гра, чи офіційна! Виступи за національну збірну України, то була моя вершина у професійній кар’єрі, а тут така поведінка від Степанова… Знаєте, з таким відношенням, може слід поставити на ньому крапку та й все. Хай собі рухається у тому напрямку, куди він прагне. Однак те, що він не приїздить до збірної України, то велика помилка. Однозначно.

— Як на мене, мовчання Степанова промовисте — й багато говорить і для потенційних роботодавців. В Європі, а він, певно ж, бачить себе саме гравцем якогось клубу зі Старого Світу, дуже серйозно відслідковують от такі репутаційні моменти. Сьогодні він може просто так до збірної не приїхати, а завтра ще щось… Не завжди з такими гравцями хочуть мати справу.

— Погоджуюсь. Нехай і невеликий відрізок у своїй кар’єрі, але я ж також пограв у Німеччині. За Дармштадт. Коли у європейському клубі хочуть підписати гравця, то звертають увагу не лише на його ігрові якості, а й на людські. На самодисципліну, на те, як гравець поводиться поза футбольним полем, чи може він бути прикладом для молоді, фанів, тощо.

То в Україні був колись такий період, коли з футболістами гралися, пробачали їм багато що, вмовляли… Зараз, до речі, я бачу, що наша молодь стала більш дисциплінованою. Хлопці розуміють, що, якщо вони прагнуть грати на високому рівні, то й дисципліна повинна бути на першому місці з дитячих років. Причому не лише під час ігор і тренувань, а й у побуті, навчанні.

— Не знаю точно, хто перший охрестив Степанова «українським Холандом», але причепилось до нього це псевдо, як реп’ях. Та чи відповідає його талант рівню майстерності справжнього Холанда, того, який Ерлінг з «Манчестер Сіті»?

— Зовні Артем трохи схожий на Ерлінга, зачіскою, насамперед, є таке, але до Холанда справжнього Степанову, як казав один мій тренер — «тобі ще потрібно з’їсти тридцять метрів оселедця, щоб стати тим, ким ти хочеш» (посміхається). Степанову потрібно закатати рукави, пахати і не робити навколо себе скандалів.

— І наостанок. Звернення Артема Федецького до Артема Степанова, певен, він прочитає. Покоління зумерів активно моніторить все написане про себе в мережі. 

— Звернення до тезки (посміхається). Я дуже добре знаю його батька — Романа Степанова, ми починали разом, багато грали у Луцьку один проти одного й разом у «Волині», потім наші шляхи трохи розійшлися, коли я поїхав до донецького «Шахтаря». 

Так от, я б хотів сказати насамперед про те, що він, батько, в першу чергу, має поговорити зі своїм сином. Степанов-старший також має певні успіхи у футболі, він знає, як то — працювати під керівництвом Віталія Кварцяного, зокрема. А я… Степанов-молодший може просто сказати:«А хто такий для мене Федецький? Якийсь «лівий пасажир» і яке він має право мені щось розказувати». Певен, саме батько має над цим питанням з ним попрацювати.

Я йому можу одне побажати — закатати рукави, пихтіти і прислухатися до оточуючих, авторитетних людей зі світу футболу. Сподіваюсь, Степанов візьметься за голову і буде все добре. А так поводитися в його віці — апріорі неправильно.

Віктор Глухенький