Захисник «Олександрії» Олександр Мартинюк поділився враженнями про «срібло» чемпіонату України сезону-2024/25, виклик до збірної України та прощання з тепер вже колишнім головним тренером команди Русланом Ротанем.
— Олександре, що срібло «Олександрії» означає особисто для вас?
— Найбільше досягнення за мою кар’єру. Дуже щасливий, що потрапив в Олександрію. І досягли разом з цією командою, з цим тренером такої приємної події, як друге місце в УПЛ.
Можна сказати, написали історію для цього клубу, срібним призером ФК Олександрія ніколи в історії цього клубу не була. Дуже щасливий і радий.
— Як оціните сезон для «містян»?
— Сезон дуже хороший, але мені здається, могли виступити навіть краще. До останнього туру боролися за перше місце.
Ми показали гру, показали, що ми можемо боротися проти будь-якого суперника. Показали всій Україні, що не тільки наші «гранди» можуть займати перші два місця, інші клуби також можуть боротися за ці призові місця. Тому, я вважаю, цей сезон був дуже для нас вдалим.
— А як відчуваєте, на якому рівні провели сезон ви особисто?
— Можна ще покращитись. Як я вже казав, боролися за перше місце майже до кінця. Особисто для себе вважаю сезон хорошим, але завжди є куди рости. Планую працювати над помилками, рухатись далі та здобувати більше перемог.
— Які втрачені очки, вважаєте, були найбільш болючими в контексті боротьби за чемпіонство?
— Найбільш болючими втратами очок стали матчі проти «Руху» (1:1, 1:1, — прим. ред.). По ходу матчів ми перемагали у двох, але у підсумку пропускали та зіграли дві нічиї. Саме цих очок нам не вистачило до чемпіонства (у підсумку відставання «Олександрії» від чемпіона в обличчі «Динамо» склало 3 очки, — прим. ред.).
— Розкажіть, що відбувалося в роздягальні після матчу з «Вересом», коли команда офіційно оформила друге місце?
— Те саме, що і поза роздягальнею. Всі раділи, ми вже остаточно стали срібними призерами. Багато шампанського розливалось по роздягальні, ми раділи, кричали, співали пісні. Незабутня атмосфера.
— Більше за всіх тоді Саша Філіппов випив чи хтось інший?
— Я не знаю, хто найбільше випив, але Саша Філіппов тоді дуже був радий. (Посміхається).
Саша дуже сильно хвилювався в усіх матчах, це було помітно після Карпат, коли ми втратили очки. Я ту гру не грав, але знаходився в роздягальні після фінального свистка. Його розчаруванню після Карпат не було меж, тому я розумію його щастя після гри з «Вересом».
— Розкажіть детальніше про святкування та нагородження в Олександрії.
— Наше нагородження відбулось в день міста Олександрії. Зібралося дуже багато людей, і все було на найвищому рівні. Люди, які прийшли нас вітали та підтримували.
Всі були дуже щасливі. Ми зробили, можна так сказати, подвійне свято до дня міста. Найбільшим здобутком «Олександрії» до цього стали бронзові медалі, а це срібло зробило свято особливим.
— А проти якого гравця було грати в цьому сезоні найважче?
— Можу відзначити Олексія Гуцуляка. Дуже хороший футболіст, гравець національної збірної України.
З кожним гравцем по-своєму важко грати. Кожен гравець по-своєму має свої хороші якості. І до кожного треба підлаштовуватись, дивитися. Для цього нам скидають нарізки гравців. Ми переглядаємо, готуємося до цих гравців. Ми дивимося, що вони найбільше використовують в грі, під яку ногу прибирають м’яч. Тому до кожного гравця важко підлаштуватися. Треба в першу чергу звертати увагу на свою гру.
— Як дізналися про виклик до збірної?
— Дізнався з соцмереж. Був дуже щасливий. Мріяв нарешті потрапити до національної збірної України після резервного списку минулого року. Сподівався, що дадуть мені шанс, так й сталося. Дуже дякую, що викликали.
Буду викладатися по повній. Старатися, щоб завжди потрапляти до основного списку збірної.
— Що сказав Руслан Петрович про ваш виклик?
— Після святкування в Олександрії на сцені він підійшов до мене. Сказав, що я дуже виріс з футбольної точки зору, особливо тактично. Він завжди мені говорив, що потрібно постійно працювати, стояти на своєму, викладатися як на тренуваннях, так і на іграх. Побажав мені вдачі у збірній, щоб я довів, що вся робота не даремно була проведена.
— Які зараз розмови у колективі щодо того, що Ротань пішов з «Олександрії»?
— У колективі зараз всі поїхали у відпустку, тому зараз ніяких розмов немає. Всі все одно знають, що і як, читають ЗМІ. Всі тримаються колективу, ніяких хвилювань або побоювань немає.
Звісно, певне розчарування, що Руслан Петрович пішов від нас, присутнє.
Ми всі одна команда, в нас хороший колектив. Незважаючи ні на що, будемо досягати нових цілей та виконувати поставлені завдання.
— Ви бачите своє майбутнє в «Олександрії» у наступному сезоні?
— У мене ще два роки чинний контракт з «Олександрією». Тому залежить все від того, чи будуть якісь пропозиції у трансферне вікно або ні. Я ще нічого не знаю.
— Чи втомилось після сезону, чи сили на збірну все ж таки залишилося?
— Втомився, але сили на збірну завжди знайдуться. Будемо зі всіх резервів свого організму виймати сили й доводити на футбольному полі у складі національної збірної.
Ігор Лисенко
У человека некоторые иллюзии: второе место скорее результат провала Шахтера.
–—————————
Для какого нах чемпионства??!!))))))
Заряженные энтузиазмом Ротаня из-за победы над далёким даже от своих теперешних кондиций Шахтёром во втором или третьем туре, попукивая изо всех сил, набирая благодаря стечению обстоятельств очки в играх с "грандами" из нижней части УПЛовской таблицы (и то не всегда), чаще всего с большим трудом, проиграв по-крупному - и по счёту, и по игре и ДК, и ШД во втором круге..))
Ну, ну..)))