Джанлука Галліані, син колишнього віце-президента італійського «Мілана» Адріано Галліані, поділився спогадами про те, як у цьому клубі ухвалювали рішення щодо придбання в 1999 році нападника київського «Динамо» Андрія Шевченка.
— Щоб зрозуміти, чи буде гравець сьогодні сильним або дуже сильним через два-три роки, алгоритму не існує. Має бути професіонал, який володіє такою чутливістю.
Я був поруч з Ар’єдо Брайдою, коли він працював у «Мілані» (на посаді спортивного директора він віддав цьому клубу 30 років свого життя, — прим. ред.), і він для мене якщо й не найкращий спортивний директор в історії футболу, то дуже близький до цього. Він мав майже ідеальну здатність розуміти перспективи того чи іншого гравця. У нього була фраза, яку він говорив, коли йому не подобався футболіст: «Він непоганий, але він не для «Мілана».
І так само він бачив тих, у кого є майбутнє в «Мілані». На цю тему я можу вам розповісти одну історію. Брайда був просто закоханий у талант Андрія Шевченка, і на останній раунд переговорів у Києві про його трансфер він взяв мого батька із собою подивитися матч «Динамо». Після гри відбулася важлива зустріч, на якій вирішувалося питання про купівлю Шевченка. У тому матчі він зіграв погано, а Сергій Ребров, навпаки, показав просто божевільну гру. І мій батько сказав: «Ар’єдо, а ти впевнений, що треба купувати саме Шевченка, а не Реброва?». На що Ар’єдо, який стежив за Шевченком кілька місяців, відповів: «Він стане великим гравцем і володарем "Золотого м’яча», — сказав Галліані в ефірі Sportitalia.
Переклад і стилістична адаптація — Dynamo.kiev.ua, при використанні матеріалу гіперпосилання обов’язкове!
Верим в несуществующее. Может, просто нет уже в современном футболе никаких Шевченко?
Не сглазьте Ямаля: он сейчас один такой на весь футбол, где монотонную серость украшают "эпитетами" в образе ценников с гигантскими цифрами.
Как-нибудь протянем худо-бедно...
Но вы ушли от собственной темы: иллюзии, будто бы купить где-то и кого-то можно - просто закупщики плохие. Это действительно иллюзия и главный миф нашего времени. Если, конечно, смотреть на движения ног, а не на ценники.
То настоящее киевское Динамо не покупали: его ВЫРАЩИВАЛИ - вот в чем принципиальное отличие. "Купить НА ПОЗИЦИЮ" - главнейший миф нашего времени.
Представляете себе, какие деньги, например, необходимы, чтобы купить готовую полузащиту - одним набором? Таких нет даже у МЮ с Реалом. Но в еще большей степени - НЕТ ТОВАРА на рынке.
Так кого же может купить Суркис? Набор "Калюжных" из клуба "Калюжа" (село Нижняя Говнонюхалка)? "Имя, сестrа, имя!" Если не Бэкингем, то хотя бы Беллингем? Ага: Крупский (тайный сын Ленина).
Несерьезно все это: выращиваем Супрягу за Супрягой...
А выращивать надо, кто спорит? Но одно другому не мешает.
И насчёт ленинского сына, я бы не спешил иронизировать. Как бы локти кусать не пришлось..
Згадую Динамо'75... Крім Блохіна багато виростили в Києві з того складу?
Да-да: "приходили ГОТОВЫЕ". Только неизвестно, к чему именно готовые.
А Динамо - 86? Кто там бьл воспитанником клуба? Одессит Беланов, Демьяненко из Днепра? Заваров из Луганска? Может быть Ваня Яремчук? Или Рац? Получается, что миф как раз наоборот... О своих выращенных...
Остаётся только поздравить гражданина соврамши. Получается "купить позицию" таки можно.