Колишній воротар «Сент-Етьєна» і збірної України Максим Левицький поділився думками про стартовий матч команди Реброва у відборі на ЧС-2026 проти Франції, згадавши певні моменти зі своєї французької кар’єри.
— Максиме Анатолійовичу, чи є в нас шанси перемогти імениту збірну Франції, адже у букмекерів команда Дешама вважається величезним фаворитом?
— Шанси є завжди. Формула успіху проста — порядок завжди б’є клас. Якщо кожен гравець України на своїй позиції зіграє відповідально і футболісти будуть допомагати один одному, то можна досягти позитивного результату.
— Як сьогодні повинна зіграти Україна, щоб добитися позитивного результату проти Франції?
— Навряд чи ми зможемо катати м’яч, як це роблять французи. Ребров буде намагатись грати у той футбол, у якому він сам був, як риба у воді, і досяг успіху. Сподіватимемося на перехоплення, швидкі контратаки і завершальний удар, потрібно перекрити кисень французам.
— Збірну України спіткала низка травм. Якщо Лунін і Тимчик не завжди виходили в основі, то наскільки серйозно позначиться відсутність Миколенка і Яремчука?
— Якщо брати досвід цих футболістів, то позначиться. Але є багато прикладів, коли мотивація перевершує досвід, і люди, які виходять замість основних гравців розкриваються. Початок сезону, що для Миколенка в «Евертоні», що для Яремчука в «Олімпіакосі», був не дуже вдалим.
— Україна здебільшого грає з одним нападником на вістрі. Як думаєте, кого сьогодні випустить Ребров: Довбика, який втратив місце в основі «Роми» з приходом Гасперіні, чи Ваната, який нещодавно перейшов у «Жирону»?
— На заключному тренуванні Ребров подивиться на їхній стан і зранку прийме рішення, хто буде грати. Мені важко сказати, хто з них перебуває у кращій формі, не перебуваючи в команді.
Довбик і Ванат — це різнопланові нападники. На мою думку, Довбик зараз знаходиться у такому стані, що йому потрібно доводити не тільки собі і Реброву, але й Гасперіні, адже «Рома» взяла на його місце молодого Евана Фергюсона. Тому думаю, мотивація у Довбика на матч проти Франції повинна бути вища, ніж у Ваната. Всі клубні тренери дивляться на матчі збірних, і навпаки.
Коли я був гравцем, в один період у «Сент-Етьєна» не дуже гарно йшли справи у чемпіонаті, програли декілька матчів, а мене якраз викликали у збірну. Тренер французької команди мені каже: «Не їдь у збірну. Може тобі грошей заплатити?» Я відповів: «Та не треба. Ви ж розумієте, що це збірна. Які гроші? Я хочу навіть вам довести, що гідний виступати у цій команді».
Я тоді тільки-но переніс операцію, знав, що не зіграю за збірну, але все одно поїхав. Керівництво національної команди хотіло на мене подивитися і я не міг їх підвести. Потім я відновився, почав непогано грати за «Сент-Етьен», мені зателефонував Валерій Васильович Лобановський і сказав: «Я дивлюся твої матчі». Було приємно почути, що головний тренер збірної слідкує за тобою.
Тому, сподіваюся, у Довбика буде багато енергії, щоб проявити себе сьогодні і довести, що він гідний бути основним нападником збірної і Роми.
— Від кого очікуєте яскравої гри серед гравців збірної України?
— На початку сезону всі йдуть на одному рівні. Я не побачив серед наших гравців якихось яскравих спалахів і відвертих провалів. Розуміючи, що сумарний клас гравців збірної Франції вищий, я очікую, що сьогодні себе проявить наша захисна ланка на чолі з воротарем. Буду тримати за них кулаки.
— Лунін отримав травму і залишив збірну, тому, скоріше за все, вийде Трубін, який ще не пропускав за «Бенфіку» у цьому сезоні. Що скажете про Анатолія?
— Зі всіх наших гравців, викликаних у збірну, Трубін виглядає сьогодні найбільш впевнено, він схопив ігровий ритм у «Бенфіці». Я дуже сподіваюся, що Анатолій перенесе свій кураж на збірну. Французькі гравці роззабивалися у своїх клубах: Мбаппе у «Реалі», Барколя, Дембеле і Дуе в ПСЖ, Тюрам в «Інтері», тому від нашого захисту і воротаря багато чого залежатиме.
— У трансферне вікно ходило багато розмов, що Лунін залишить «Реал». Як думаєте, Андрій прийняв правильне рішення, залишившись в «Реалі»?
— Досить складне питання. Це як «орел» і «решку» вгадувати. Ми ж не знаємо всіх обставин. З точки зору ігрової практики, то йому треба було йти. Але, можливо, Лунін потрапив би не у свою команду, не став би там своїм і все б полетіло у тартарари і всі про нього забули б. На даний момент я думаю, що Лунін прийняв правильне рішення, залившись у «Реалі». Він у Мадриді свій і фани його люблять. Два роки тому саме блискуча гра Луніна допомогла Реалу дійти до фіналу Ліги чемпіонів.
А зміна клубу — це складний процес. Ще подивимося, що у Доннарумми станеться в «Манчестер Сіті». Наведу приклад зі своєї кар’єри. Мене в «Сент-Етьєн» запрошував один тренер, а потім його змінили на Тошака. Перша моя думка: «Що мені робити далі? Може, мене кудись віддадуть?». Тошак мене викликав і каже: «Я розумію, що ти гравець збірної, але я тебе не бачив у грі, тому на наступний матч поставлю у ворота француза Алонзо». Без питань.
— Але ж ви повернулися у склад «Сент-Етьєна» після одного матчу в запасі.
— Я взагалі дивувався, навіщо мене купували, адже мій конкурент Алонзо, навіть старший за мене, він потім в ПСЖ досить добре грав, і виглядав точно не гірше за мене, а, може, в чомусь і краще. Це вже потім я зрозумів, що справа була у фінансових аферах, які потім погано закінчилися для клубу.
В матчі проти Седану Алонзо помилився на виході і ми програли 1:2. Тошак мені одразу сказав: «Завтра грає дубль, зіграй за них хоч тайм, я на тебе подивлюсь». Але в той день пішла сильна злива і матч відмінили. Зранку мені зателефонували з клубу: «Тошак просив передати, щоб ти готувався до наступної гри чемпіонату». Я вийшов і ми обіграли «Мец» зі Скаченком 2:0. Я здійснив декілька класних сейвів. Після гри підійшов Тошак і через перекладача мені сказав: «Ти мене повністю влаштовуєш. Ні про що не думай. Ти будеш грати». Коли така довіра від тренера, то не хочеш його підводити. Це мені додало впевненості.
— Захисник збірної Франції Саліба через травму не зіграє проти України, також пошкодження отримав Конате, але він залишився в заявці. Втрата таких оборонців може допомогти Україні?
— У Франції такий склад, що із заміною проблем не виникне. Тим паче, це додасть мотивації тим гравцям, які знаходяться під Саліба і Конате, показати, що вони не гірші. До того ж Франція буде націлена на атаку, тому травми оборонців будуть не такими відчутними, можливо, лише при стандартах.
— Під час вашої ігрової кар’єри у Франції була теж зіркова команда. Яка «ле блю» сильніша: зразка кінця 90 — початку «нульових» із Зіданом, Дешамом, Анелька, чи нинішня із Мбаппе, Дембеле, Олісе?
— Тоді це були чемпіони світу 1998 року і вони перебували на піку форми. Анелька я дуже добре запам’ятав. Він забив мені два м’ячі за ПСЖ на «Парк де Пренс». У той час нинішній тренер Дешам був капітаном і мотором збірної Франції. Тоді полюбляли казати: «Покажи, хто твій опорний півзахисник і я скажу, яка в тебе команда». Зараз акцент змістився у бік креативу, опорник піднявся вище.
З приводу того, яка команда сильніша, то важко порівнювати, адже минуло 25 років. Той футбол був іншим. Пам’ятаю, якось на теорії у збірній Валерій Васильович зібрав нас раніше і увімкнув фінал чемпіонату світу 1974 року між Німеччиною і Нідерландами (2:1). На останніх хвилинах всі збіглися у штрафний майданчик, камера повертається, а в центрі поля стоять тільки один захисник і один нападник. Зараз таке просто не можливо уявити. Ми дружно засміялися. Васильович зупинив відео і каже:
«Ось саме це я вам і хотів показати. Раніше ми грали в один футбол, а ви граєте зовсім в інший, після вас будуть грати ще в інший. Тому ніколи не слухайте тих, які кажуть: "А от ми раніше грали…». Тому порівнювати неможливо.
У радянські часи, коли я був ще хлопчиком, то подавав м’ячі, і бачив, як бігав Блохін. Можу сказати, що Олег Володимирович і зараз би багато кого обігнав серед топових футболістів, але ж біг від бігу різниться. Тут ще й м’яч є, і на цій швидкості треба його приборкати, та ще й забити.
Ось ще одне порівняння футболу 40 років тому і зараз. Згадайте, як гравець «Пафосу» забив «Динамо» — як класно він спіймав м’яч! У порівняні з цим взяттям воріт ван Бастен із шикарним м’ячем Дасаєву нервово курить осторонь (сміється). Хоча я навіть прізвище гравця «Пафоса» не запам’ятав.
— Ваш прогноз на сьогоднішній матч?
— Коли ми з друзями робимо прогнози, то я завжди не вгадую. Я буду вболівати за наших, бажаю їм тільки успіхів, але скажу, що Україна програє в один, максимум в два м’ячі. Сподіваюся, що традиція продовжиться і мій прогноз знову буде невдалим (сміється). Команда такого рівня, як Франція, повинна дати мотивацію нашим хлопцям проявити себе. І як я вже казав, досить часто порядок б’є клас.
Андрій Піскун