Дежавю Реброва

Кореспондент АСЖУ Андрій Тодос, аналізуючи вересневі матчі, припускає, хто ж міг очолити національну команду, якби відставка Реброва трапилася зараз.

Анатолій Трубін висловився відверто у вівторок увечері: «Це соромно».

Нічия 1:1 з Азербайджаном у Баку ставить під серйозну загрозу надії збірної України на вихід до чемпіонату світу. Це справжнє дежавю вересня 2024-го: мінімум очок на старті, попереду лише чотири гри, а кампанія вже балансує на межі провалу.

Ліга Націй мала стати генеральною репетицією перед цим відбором. Натомість складається враження, що Україна грає за чужим сценарієм. Окрім спалахів — як, скажімо, яскравий другий тайм першого матчу проти Бельгії у березні — стабільності у виступах наразі не з’явилося. Більшість ігор проходять за одним і тим самим розчаровуючим малюнком: провальний перший тайм, пожвавлення після перерви, запізнілі спроби врятувати матч, які, зрештою, стають надто кволими й надто пізніми.

Головний тренер Сергій Ребров неодноразово підкреслював: головна мета року — вихід на чемпіонат світу. Поразка від Франції ще могла бути пробачена з огляду на силу суперника. Але нічия з Азербайджаном була, без перебільшення, неприйнятною.

Чому не працює гра на полі? Проблеми видаються і тактичними, і структурними.

Форварди в ізоляції

Чи то Артем Довбик, чи Владислав Ванат — будь-який центральний нападник залишається упродовж більшої частини матчу без підтримки. Брак передач і взаємодії призвів до того, що форварди вже понад рік не можуть стабільно забивати. А в групі, де різниця м’ячів може вирішувати долю путівки на мундіаль, це величезний мінус.

Невірний підхід із невірними виконавцями

Контроль м’яча є, а моментів — майже немає. Пас, пас, назад воротарю — і мінімум загострення. Деякі ключові гравці ще й опиняються не на своїх позиціях. Георгія Судакова, якого часом ставлять на лівий фланг, практично не видно, адже його стихія — гра через центр.

Не додають оптимізму й травми. Віталій Миколенко, Віктор Циганков і Роман Яремчук пропустили цей збір, і команда залишилася без перевіреної якості й атакуючої гостроти.

А без Михайла Мудрика збірна, взагалі, втратила єдиного справжнього непередбачуваного гравця. Хто здатен замінити його “іскру”? Хтось із молодіжки? Серед кандидатів наразі немає тих, хто міг би одразу вплинути на результат у найближчі місяці.

Колись в таких моментах завжди виручав Андрій Ярмоленко. На жаль, часи, коли він міг перевертати матчі на рівні збірної, залишилися позаду.

Що треба змінити?

Реброву потрібно знайти рішення терміново.

Перегляд системи

Чи може гра у два форварди — Довбик разом із Ванатом, як варіант — нарешті, принести синергію в атаці? Циганков, коли повернеться після травми, може діяти «під форвардом», додавши своєї динаміки. Бо один нападник попереду — у такому стилі не працює

Зміна ролей на флангах

Якщо бракує якісних вінгерів, можливо, варто підняти вище фулбеків і зіграти з вінгбеками. Це посилить фланги й дозволить випустити другого нападника про якого ми говорили.

Стиль гри

Збірна виглядає вже надто обережною. Більш прямолінійна гра могла б розкрити фізичну потужність Довбика. Але це означає зробити ставку на нього як на головного «стовпа». Ванат же такого підходу не витримає — він потребує м’яча “в ноги”. Ми вже мали нагоду побачити спроби прямолінійного футболу проти Азербайджану, однак не той нападник вийшов у старті для такого стилю гри. З іншого боку зрозуміло, що Довбику важко витримувати інтенисив двох ігор поспіль після травми, отриманої на початку клубного сезону, через що він мав не так багато ігрової практики.

Ментальність

Мабуть, найтривожніший фактор — невидимий: відсутність радості від гри. Команда нервує, є скутою, грає ніби сама проти себе. Бракує свободи, впевненості й лідерства, яке може змінити хід матчу.

Майбутнє Реброва

Контракт Реброва діє до кінця відбору або до чемпіонату світу, якщо Україна туди проб’ється. Після вересневих матчів тиск наростає. Відсоток перемог у Реброва — найнижчий серед тренерів збірної, які провели понад 20 ігор (37%). Це неприємна статистика для легендарного гравця й успішного клубного наставника, чия міжнародна кар’єра тренера поки що виглядає нестабільною.

Хто може прийти на заміну, якщо піде Ребров?

• Жозе Моурінью: звучить як фантастика — чи зможе УАФ дозволити собі таке?

• Ігор Йовічевич: харизматичний, володіє українською, знаний як мотиватор і тонкий «психолог» у роботі сам не сам з футболістами.

• Юрій Вернидуб: надійний, дисциплінований, але не надто видовищний тренер. Втім, на рівні збірних стабільність часто важливіша за красу гри.

• Руслан Ротань: зараз працює в «Поліссі», має цікавий досвід із молодіжкою, але радше виглядає як довгостроковий проєкт, ніж як термінове рішення.

• Унаї Мельгоса: провів сильний відбір із U-21 у 23/24 роках, але команда провалився на влітку на фінальному турнірі молодіжного Євро. Є сумніви, чи готовий він очолити головну команду.

Попри невдоволення вболівальників і медіа, наразі найбільш імовірний сценарій — Ребров залишиться. Сам він заявив: «Ми ще нікуди не вилетіли».

А враховуючи шанс поборотися за плей-оф, історія підказує, що Україна може все ж фінішувати другою — як це вже було минулого року у Лізі націй.

Дорога України до чемпіонату світу (наразі ) ще не закрита, як сказав сам Ребров після матчу на стадіоні імені Тофіка Бахрамова у вівторок. Але тривожні дзвіночки чути звідусіль. Дізнаємося чи зроблено висновки у жовтні…

Андрій Тодос, член АСЖУ та AIPS