Артем Мілевський відверто розповів про свою історію з алкоголем

Колишній форвард київського «Динамо» Артем Мілевський відверто розповів в ефірі Youtube-каналу Pryvoz про свою історію алкогольної залежності.

— Повернімося на рік чи два назад. Тоді ти був не в найкращій формі, почалися перші блекаути. Ти жив високо, здається, на 18-му поверсі?

— Так, на 18-му.

— Коли вимикали світло й не працював ліфт, ти не підіймався сходами, бо фізично не міг. Наскільки все було складно?

— Було дуже важко. Я тоді якраз побував у лікарні, навіть не в одній, і мав серйозні проблеми зі здоров’ям.

— І ти фактично ночував унизу, в житловому комплексі?

— Так. У ЖК був великий круглий диван, і я залишався там ночувати. Спілкувався з охороною, всі вже знали: «Він сьогодні знову тут, на диванчику». Світла не було, я не міг піднятися нагору. Брав подушку — і спав там. Потім поставили ялинку, стало навіть затишно. Коли вмикали світло, я піднімався додому і думав: «Все, сьогодні вже на поверсі».

— У той період у тебе були проблеми з алкоголем?

— Так, з алкоголем. Я багато випивав, через це і потрапив до лікарень.

— А зараз як ти себе почуваєш?

— Чудово.

— Піднімешся зараз на 18-й поверх пішки?

— Без проблем.

— Тоді, в той складний період, ти усвідомлював, що маєш проблему?

— Як зазвичай буває: завтра перестану. І ще завтра, і ще… Так воно й тягнулося десь на півтора року.

— Ти аналізував, чому це сталося? Бо така проблема є не лише в тебе, а й у багатьох футболістів.

— Думаю, я просто не був готовий до завершення кар’єри. Підсвідомо казав собі: «Ще рік, ще півроку — потім щось придумаю». Мені здавалося, що я готовий, а насправді — ні. Коли кар’єра закінчилася, я не розумів, куди рухатися далі.

— Але ж у тебе були проєкти?

— Так, ми тоді знімали YouTube, усе було нормально. Я мав летіти на Кіпр, усе було оплачено, поїздка планувалася на кінець лютого. Але потім усе якось зламалося: хтось застряг у Європі, хтось залишився тут, додому не поїхати… Я замкнувся в собі, і все наклалося одне на одне.

— Як ти виходив із цього стану?

— Після лікарень почав потроху відновлюватися: ходив доріжкою, крутив велосипед, потім почав тренуватися в залі двічі на день.

— Зараз немає страху, що можеш повернутися до того стану?

— Ні. Навіть якщо інколи десь трохи «перебор», я одразу зупиняюся. Далеко заходити не хочу, не починаю і, головне, — немає жодного бажання повертатися до цього.

— Що головне ти виніс із цього досвіду?

— У кожного бувають важкі часи. Головне — з розумінням до цього ставитися, робити висновки і рухатися далі.