Відомий спортивний журналіст та телеведучий Валентин Шербачов підбив футбольні підсумки 2025 року.
— Чи вважаєте ви вихід збірної України з футболу в плей-офф відбору на чемпіонат світу 2026 року досягненням для українського спорту?
— Ні, але сам прохід цього плей-офф уже можна вважати досягненням.
— Якщо говорити про перший матч плей-офф, які шанси нашої збірної проти Швеції?
— Якщо звернутися до статистики, Україна має позитивний баланс у матчах зі Швецією. Але це вже історія. Реальну відповідь дасть сам матч, і те, як команда виглядатиме на полі. Збірна України начебто складена з авторитетних виконавців, але іноді їй бракує командного духу, а окремим гравцям — розуміння того, що від них очікує тренер. Це добре видно на полі. Україна наразі — європейський середняк.
Швеція ж — дуже серйозний суперник, адже в її складі зараз багато гравців, які виступають у престижних чемпіонатах. Нашій збірній доводиться смикатися, і це вибиває її з колії. Хлопці, які живуть з нами в Україні, іноді перебувають не в найкращому психологічному стані. Тому хочеться побажати команді успіху та виходу на ЧС-2026.
— Ви сказали, що досягненням для збірної будете вважати потрапляння до групового турніру чемпіонату світу. Як ви оцінюєте жеребкування та рівень можливих суперників?
— Наша група досить рівна. Якщо говорити про Нідерланди, то зараз вони перебувають не в найкращому стані. Побачимо, що покаже весна. Якщо наша збірна потрапить на чемпіонат світу, вихід із групи з другого місця буде дуже хорошим результатом.
— Вам подобається гра збірної під керівництвом Сергія Реброва?
— Чесно кажучи, я не в захваті від того як грає наша збірна. Нічого нового вона не демонструє. Команді бракує стабільності, а в окремих матчах помітна розбалансованість. Захист залишаться болючою темою нашої команди, і, чесно кажучи, Сергій Ребров поки що не знайшов способу, вирішити цю проблему. Тому враження від ігор збірної різні: іноді радієш за команду, а іноді розчаровує рівень гри, який вона демонструє навіть проти таких самих середніх суперників.
Не в захваті я і від того, як працює тренерський штаб збірної, але щоб оцінювати об’єктивно, потрібно бути всередині команди і розуміти, що там відбувається. Ми ж такої глибокої інформації не маємо. Ребров і Шевченко — давні друзі, тож, імовірно, до чемпіонату світу 2026 року змін у тренерському штабі не передбачається. Можливо, це виправдане рішення.
— Як ви оцінюєте роботу Андрія Шевченка на посаді президента УАФ?
— Він гідно представляє Україну на міжнародній арені, проте в середині країни його хотілося б бачити частіше. Коли на стадіоні Баннікова у Києві пройшли фінали першого в історії чемпіонату України з ампфутболу, для ветеранів із ампутаціями, стояв майже зимовий вечір, падав сніг. На церемонії учасники змагань очікували на Андрія Шевченка, сподіваючись, що саме він вручатиме нагороди, але його не було, був його заступник.
Зараз я займаюся підготовкою київської команди ампутантів до наступного чемпіонату. Футбольний клуб Оболонь надає нам таку можливість, і ми вже зібрали команду для тренувань. На Новий рік у мене є побажання — хотілося б роботу УАФ всередині країни за безпосередньої участі президента. Авторитет Андрія Шевченка та його особиста присутність на змаганнях в Україні мають справді велике значення.
— Як ви оцінюєте рівень Української Прем’єр-ліги?
— Нічого дивного не бачу в тому, що черкаський ЛНЗ є лідером після першої частини чемпіонату. Команда приємно виглядає практично у кожному матчі, а футболісти, виходячи на поле, чітко знають свої завдання. У команді є лідери та гравці середнього рівня, і головний тренер уміло поєднує їхні сильні сторони, водночас, допомагаючи прогресувати молодим футболістам, які тягнуться за ними. Я з великою повагою ставлюся до Віталія Пономарьова. Це розумний і стабільний український тренер, роботу якого варто підтримувати.
— Ваші враження від «Шахтаря»?
— «Шахтар», як завжди, там домінує Бразилія. Команда претендує на перше місце і, після паузи в чемпіонаті, здається повернеться на першу сходинку.
— Що скажете про «Полісся»?
— «Полісся» — амбітний клуб. Головне, що президент живе футболом і вкладає фінанси в команду. Трансферна політика дозволяє клубу купувати сильних гравців. Зараз футболісти вже починають розуміти, що від них хоче Руслан Ротань. Тож в наступній частині чемпіонату «Полісся» може реалізувати свої амбіції.
— Що думаєте про провал «Динамо»?
— Зараз у братів Суркісів фінансове становище таке, що запросити сильного закордонного тренера вони не можуть. Я знаю, що вони хотіли це зробити. А Ігор Костюк, як кажуть, бюджетний тренер. Я знаю Костюка ще з тих часів, коли він починав працювати у школі «Динамо». Він серйозний і системний тренер, який дає молодим футболістам можливість прогресувати і отримувати більше ігрової практики. Молодіжний склад «Динамо» під його керівництвом прекрасно грав, а ті, кого він замотивує у другій частині чемпіонату, обов’язково проявлять себе. «Динамо» має піднятися — залишається лише трохи проявити толерантність і дочекатися результату.
— Чому, на ваш погляд, у Шовковського не вийшло з «Динамо»?
— Шовковський — людина зважена і добра, але у спорті не завжди людяність допомагає. Жаліти футболістів і бути занадто м’яким не можна. Перший сезон у нього пройшов нормально, а вже на другому почалися в команді психологічні проблеми. Дисципліна похитнулася: хтось сачкував на полі, хтось не допрацьовував. Думаю, Шовковський бачив це і намагався зміцнити захист, але грошей на нових захисників не дали, тож доводилося обходитися тими, що є.
— Як ви думаєте, що чекає Шовковського в майбутньому?
— Цей тренерський досвід стане для нього корисним, і він знайде собі роботу. Знаю, що він хотів би залишитися в «Динамо» і бути корисним у своєму клубі, але водночас у нього є інші перспективи. Цілком можливо, що президенти інших клубів звернуть на нього увагу. Зі свого боку я б порадив Олександру Шовковському продовжити тренерську діяльність. Впевнений, у нього все вийде, адже він людина аналітичного складу, яка вміє робити правильні висновки після невдач. А як розпоряджатися своєю долею — вирішувати йому.
— Шовковський — перший воротар у історії «Динамо», який став головним тренером? (Насправді екс-воротар Антон Ідзковський тренував «Динамо» в 1946 році — Dynamo.kiev.ua.)
— Так, він перший. Раніше на цю роль претендували Віктор Банніков, Євген Лемешко, та Олег Макаров, але вони добре розуміли, що «Динамо» — це не їхній рівень.
— Хто з українських футболістів вам зараз подобається?
— Мані імпонує Віктор Циганков, попри всі розмови навколо нього. Також відзначив би Іллю Забарного.
— А серед футболістів, які грають в Україні?
— Мені подобається Матвій Пономаренко — на нього я роблю ставку. Про Караваєва говорять, що він старий і все таке. Але я вважаю, що Олександр ще не все сказав. Я вірю в його потенціал.
— Що ви думаєте про ситуацію між Забарним і росіянином Сафоновим в ПСЖ?
— В побуті Ілля не спілкується з ним. Контакти у них можуть бути лише на полі під час гри. А те, що пишуть на деяких сайтах — це хейти для заголовків, щоб залучити більше підписників.
— Що можете сказати про Мудрика?
— Важко зараз йому, адже він хороший футболіст. Шкода що все так вийшло. Він дуже багато втратив, і навряд чи після цього знову настане його зірковий час.
— Коли є час, який футбол ви дивитеся? Чи є чемпіонат або команда, які вам особливо симпатичні?
— Люблю дивитися англійський та іспанський футбол. Цікавить також німецький чемпіонат. Стежив і продовжую стежити за збірною Аргентини. Але, незважаючи на те, що говорять про низький рівень нашого чемпіонату, мене хвилює те, що робиться у нас. За своїм життєвим досвідом я знаю, що потрібно запастися терпінням. Думаю, років через п’ять ситуація покращиться, і український футбол підніметься з рівня середняків на якісно вищий.
Олександр Петров