Український фахівець Мирон Маркевич розповів про своє ставлення до святкування Нового року.
— Мироне Богдановичу, який у вашому житті був найпам’ятніший Новий рік?
— Якщо чесно, то я не дуже люблю Новий рік. Мені до душі Різдво. Це було свято. Я часто згадую свої дитячі роки, коли з друзями колядував. Нам давали солодощі та гроші, на які можна було купити ключку, ковзани.
— Ви добре грали в хокей?
— Намагався. Правда, який хокей був в Україні наприкінці 60-х — на початку 70-х, особливо у Львівській області. На аматорському рівні я три-чотири роки захищав кольори фрезерного заводу, а ще раніше, в дитинстві, робили ворота з усього, що потрапляло під руку. Важливо було вміти стояти на ковзанах. Тоді ж і зими були іншими.
— На якій позиції ви «різали лід»?
— (Сміється.) Я був лівим нападником. Наша команда виступала на першість області.
— Тобто, через любов до спорту після футболу у вас йде хокей?
— Напевно, так. У мене була мрія наживо подивитися матч НХЛ. П’ять років тому мені це вдалося. З ветеранами збірної України з футболу ми були в Тампі. Спочатку ми разом сходили на один поєдинок, а потім я сам купив квиток. Якраз в тому сезоні «Тампа-Бей Лайтнінг» виграла Кубок Стенлі. Я отримав масу задоволення. Ось це справжній хокей найвищого рівня.
Сергій Дем’янчук