Sport-express поспілкувався з англійським журналістом Елліотом Бретландом, який розповів про ставлення фанатів «Евертона» до Віталія Миколенка безпосередньо в Англії.
— Елліоте, нещодавно «Евертон» згадував, як Миколенко приходив у команду чотири роки тому. Очікування від його появи на «Гудісон Парк» виправдалися серед вас?
— Я думаю, Миколенку не пощастило, що він прийшов в «Евертон» після легендарного Лейтона Бейнса та Люки Діня. Обидва ці гравці володіли надзвичайною майстерністю, тому їх наступнику було б важко тягатися у статусності. Хоча Миколенко не дуже активний в атаці, він демонструє надійність позаду. Не можу сказати, що Віталій є улюбленцем фанів «Евертона», але його поважають за стабільність, яку він показує у захисній лінії.
— Міко потрапив у команду ще за каденції Рафи Бенітеса, змінивши купу менеджерів. Хто з них найбільше допоміг йому спрогресувати?
— Гра Миколенка найкраще підходила Шону Дайчу. Віталій добре читає гру, видавши кілька оверперформансів проти найкращих вінгерів АПЛ. Миколенку вдалося закрити Сака («Арсенал»), Салаха («Ліверпуль»), Боуена («Вест Гем»). Після повернення Девіда Моєса Миколенко продовжує залишатися ключовою фігурою в захисті, що дозволило клубу відійти від щорічних боїв за виживання.
— В яких аспектах гри Міко додав в Англії?
— Ще більше прокачав розуміння оборонної гри, утворивши стабільну захисну ланку з Брантвейтом, Кіном, Тарковським і Пікфордом.
— Віталію вдалося зробити персональних хейтерів своїми поціновувачами?
— На жаль, ні. Миколенко, безумовно, користується повагою і часом отримує похвалу за гру позаду. Але брак дій в атаці викликає постійні нарікання вболівальників «Евертона» цього сезону. У попередні роки більш консервативний футбол підходив Миколенку, однак коли команда почала підійматися, багато фанів зійшлися на думці, що клубу потрібно посилювати ліву бровку.
Віталій грає на одному фланзі з Грілішем. Ці двоє не побудували справжньої взаємодії чи взаєморозуміння. Миколенко викладається повністю, але, здається, не синхронізується з Грілішем, тримаючи позицію без постійних підключень. Вболівальники хочуть, щоб він активніше йшов уперед, але загалом цього не відбувається.
— Яка ситуація з новим контрактом?
— У грудні Девід Моєс сказав, що сподівається залишити Миколенка в команді. Втім, у довгостроковій перспективі я не бачу його постійним гравцем стартового складу «Евертона», адже клуб прагне повернути втрачені позиції за рахунок підсилення кожної лінії. Наразі Моєс не був у захваті від лівого захисника Адама Азну, бажаючи, щоб той додав у фізиці й був готовий до навантажень англійського футболу, тому Миколенко зберігає своє місце.
— В одному з інтерв’ю Міко згадував, що постійна боротьба за виживання сильно б’є по психології. Це може спонукати Віталія відхилити потенційну пропозицію «Евертона»?
— Потенційно так. Це був дуже складний і виснажливий час для всіх, хто пов’язаний з «Евертоном», який боровся проти вильоту та зняття очок. Шкода, що період Миколенка на «Гудісон Парк», а тепер і на стадіоні «Хілл Дікінсон», припав на настільки хаотичний і важкий етап для клубу.
— Чи може його профіль бути затребуваним в інших клубах АПЛ?
— Не думаю, що саме в Прем’єр-лізі. Але вважаю, що його профіль може добре підійти, наприклад, клубам Серії A, де захист є пріоритетом. Англійський футбол, на мою думку, трохи занадто швидкий для Миколенка, а його якості краще розкрилися б в іншій європейській лізі.
— Наскільки Моєс задоволений ним з точки зору бачення гри?
— Моєс йому довіряє. Раніше він відзначав його виступи проти «найнебезпечніших вінгерів» прем’єр-ліги. Як і вболівальники, іноді він, напевно, хоче бачити Миколенка активнішим в атаці, але загалом у захисному плані Моєс, схоже, задоволений тим, як Віталій вписується в оборонну лінію «Евертона».
— Як змінився «Евертон» з приходом Friedkin Group?
— Навколо стало спокійніше. «Евертон» досяг достатнього прогресу під керівництвом Девіда Моєса, щоб не озиратися на трійку аутсайдерів. Friedkin Group комунікує через клуб, на відміну від Фархада Мошірі, який частіше звертався до преси. Думаю, вболівальники «Евертона» цінують такий стиль управління.
— Який напрям розвитку вони обрали?
— Фани дуже підтримують клуб і готові бути терплячими, щоб ухвалювалися правильні рішення як на полі, так і поза ним. Звісно, багато хто чекає на трансфери, але також розуміє, що стриманість у витратах може дати перевагу влітку. Після кількох років у нижній частині таблиці прихід Фрідкінів дозволив уболівальникам побачити світло в кінці тунелю.
— З огляду на «сестринські» відносини з «Ромою», як оцінюєш можливу появу в команді ще одного українця — Артема Довбика?
— Значна частина фанів розчарувалася в Бету і Тьєрно Баррі, особливо після промахів з пенальті цього вікенду. Багато хто вважає, що жоден з них не має якостей, необхідних «Евертону» в атаці. Баррі, на мою думку, має великий потенціал і з часом може проявити себе, адже він уже добре показував себе у «Вільярреалі» й мав непогані відрізки в «Евертоні». А от Бету, хоча я його й люблю, просто не підходить для ролі основного форварда.
Такий нападник, як Артем Довбик, який яскраво проявив себе в Іспанії, міг би запропонувати щось нове. «Евертону» гостро потрібні голи, тому будь-який форвард, здатний регулярно забивати, зараз виглядає мрією.
— У такому разі чи існує ймовірність обміну Артема на Бету, який успішно грав у Серії A?
— На папері це може виглядати логічним рішенням, але багато залежить від кадрової політики обох клубів. Хоча «Рома» і «Евертон» пов’язані через Фрідкінів, їхні стратегії та трансферні плани реалізуються окремо.
Олександр Карпенко