Польський фахівець Мацей Кендзьорек, який наприкінці серпня поповнив тренерський штаб київського «Динамо», в ефірі YouTube-каналу журналіста Томаша Цвякали прокоментував виступ своєї команди в поточному сезоні та розповів, як змінили його обов’язки, коли головним тренером «біло-синіх» став Ігор Костюк.
— Яка поточна оцінка вашої роботи? Ви працювали з двома тренерами, а це означає, що керівництво клубу було незадоволене результатами, але всі знають про обставини, в яких ви працюєте. Керівництво клубу ставиться до вас із розумінням, або ж від вас очікують боротьби за чемпіонство?
— Це київське «Динамо». Якщо ви на другому місці, то ви — переможені. Таке сприйняття існує, і завжди очікується, що «Динамо» боротиметься за трофеї, тобто за чемпіонство і Кубок України. Це не змінюється незалежно від ситуації.
Що стосується наших результатів у чемпіонаті України, то на них багато в чому вплинуло те, що нам постійно доводилося грати після єврокубкових матчів і переїздів. У «Шахтаря» з цим теж були проблеми.
Наприклад, матч чемпіонату проходить у неділю. У понеділок увечері ми сідаємо на потяг, вранці вівторка приїжджаємо в Люблін, цього ж дня там тренуємося. Так чи інакше, гравці працюють, не виспавшись напередодні як слід після довгої ночі в поїзді. А якщо матч виїзний, то наступного дня наш шлях продовжується — виліт до місця проведення поєдинку.
І потім назад за тією ж схемою: у п’ятницю ви повертаєтеся до Любліна, потім автобус до Хелма і поїздом — до Києва, куди команда приїжджає трохи виснаженою. А наступного дня — знову матч чемпіонату України.
Загалом усі, хто грає в такому режим, зазначають, що часу на тренування майже немає. Ми, звісно, тренуємося, але ці тренування не такі, як у звичайному мікроциклі, коли ти весь тиждень перебуваєш на одному місці.
Доводиться зосереджуватися на найважливішому, потрібно робити це швидко, потрібно робити це з достатньою інтенсивністю, але й щоб не перестаратися. Також потрібно пам’ятати про відновлення сил, про готовність, тому що в такому графіку відновлення — ключ до успіху. Найважливіше — щоб гравець був готовий у будь-який момент, але постійні нічні поїздки потягом цьому не допомагають.
У двох перших таких поїздках я спав у поїзді, можливо, по півгодини. І навіть якщо ти спиш, то ти не занурюєшся у фазу глибокого сну, тому що постійно щось відбувається, вагон хитає, постійно якісь звуки. На додачу до всього, ви прибуваєте на кордон уночі, приходять митники і прикордонники, вам потрібно встати, пред’явити паспорт тощо. Після цього ви перетинаєте другий кордон, і ситуація повторюється. Як результат — ви дуже погано виспалися. Навіть якщо ви поспали в дорозі п’ять або шість годин, ви все одно відчуваєте, що зовсім не спали.
— У польському футболі були приклади, коли власник клубу говорив, що нестача сну є згубною для тренера, тому мені цікаво, як ви функціонуєте, тому що голова може справді збожеволіти? Якщо ви не висипаєтеся півроку.
— Найважливіше — це гравці, бо саме вони виходять на поле, і їм потрібно бути відпочилими. Що ж стосується мене, то мені вдалося адаптуватися після перших кількох поїздок. У цих умовах потрібно інакше організовувати свою роботу. Можливо, трохи поспати в незвичний час, інколи лягти спати раніше, щоб встати раніше і підготуватися до всього. У кожного свої методи, але організація має вирішальне значення.
— Чим пояснюється, що в Лізі конференцій ви виграли 6:0 у «Зріньські», але при цьому програли 0:2 «Омонії» і 0:3 — «Самсунспору»? Це просто питання логістики поїздок?
— Логістика, безумовно, не полегшує ситуацію, і це фактор, який дійсно має велике значення, але я не хочу зводити все тільки до цього. Наприклад, «Крістал Пелес» був командою, яка не була нам під силу. У той момент, якщо ви пам’ятаєте, «Крістал Пелес» був на піку, був на вершині АПЛ, вигравав майже всі матчі. Думаю, у нас не було жодних шансів із цим суперником.
Однак, я думаю, що в матчі проти «Омонії» ми могли б легко перемогти, якби все склалося трохи краще, адже у нас було два чудових шанси на початку гри. Що стосується зустрічі із «Самсунспором», то ми дуже погано почали цей поєдинок, пропустивши вже на другій хвилині гри, і це було важко це виправити.
— Коли Олександр Шовковський був відправлений у відставку з посади головного тренера «Динамо», ви хвилювалися за свою долю?
— Це була складна ситуація, тому що з дев’яти представників тренерського штабу семеро втратили роботу. А наступного дня у нас було тренування. При цьому ми тоді перебували на Кіпрі: звільнення відбулося одразу після нашого матчу з «Омонією». Уявіть собі атмосферу. Ми провели півдня на Кіпрі, тренувалися, потім полетіли в Люблін, а потім уже вирушили до Києва. Ми всі були разом ще два дні, тож це було непросто.
Я керував тим тренуванням на Кіпрі. Нас було двоє: я і тренер з фізичної підготовки. Це теж було непросто, але нам потрібно було впоратися, нам потрібно було реагувати на зміну ситуації.
У Києві команду став тренувати Ігор Костюк, і майже одразу на нас чекав наступний матч.
— Те, що ви залишилися, тоді як сімох людей звільнили, говорить про вас щось хороше. У вас склалося враження, що в клубі оцінили вашу роботу?
— У мене була така розмова з керівництвом клубу після звільнення Шовковського, тому що мені було цікаво, що буде зі мною.
А Шовковський, до речі, легенда «Динамо». Легенда — це ще м’яко сказано. Він людина, яка, я думаю, є монументальною фігурою в цьому клубі.
Він із тієї ж плеяди гравців «Динамо», що Шевченко і Ребров. Усі ці матчі з «Барселоною» в Лізі чемпіонів тощо — все це, зокрема, заслуга Шовковського. Плюс кількість трофеїв, включно з участю в чемпіонатах світу та Європи.
Він дійсно титулований гравець, і вся його кар’єра пов’язана з «Динамо», тому ви можете уявити, яке значення має для нього чемпіонство, до якого він привів команду минулого сезону.
У нас була дуже емоційна зустріч із президентом «Динамо» Ігорем Суркісом, під час якої він сказав, що йому було дуже важко прийняти це рішення.
Що стосується мене, то пізніше у мене відбулася розмова з керівництвом «Динамо», і мені повідомили, що клуб задоволений моєю роботою, і що я повинен, як і раніше, бути зосереджений на ній і продовжувати робити те, за що я відповідаю.
— А чим ви займаєтеся зараз? Чим ви займалися за Шовковського, і чим ви займаєтеся зараз за Костюка?
— Змінилося те, що у Шовковського було п’ять помічників, тому робоче навантаження розподілялося більш рівномірно між кількома людьми. Тепер під керівництвом Костюка працюють тільки двоє, тож ситуація дещо інша.
За Шовковського обов’язки його помічників були розділені на атаку і захист. Це була індивідуальна робота, іноді ми керували різними групами гравців. Зараз же, оскільки нас двоє, мені доводиться виконувати набагато, набагато більше функцій.
Але, з огляду на те, що коли прийшов Костюк, ми продовжували грати кожні три дні, нам доводилося швидко адаптуватися, швидко організовуватися і швидко діяти, тому що залишалося ще п’ять матчів до зимової паузи.
Костюк, до речі, теж опинився в ситуації, коли було незрозуміло, що буде далі, тому він хотів домогтися найкращого можливого результату. Ми почали з поразки від команди, що посідала останнє місце в чемпіонаті України, «Полтави», але потім пішли перемоги, плюс перемога в останньому матчі Ліги конференцій проти «Ноа» і поразка від «Фіорентини». Загалом, думаю, у підсумку ми домоглися доволі гарного результату на цьому відрізку.
— Чи є у вас думка про те, що одного разу ви можете очолити «Динамо» як головний тренер?
— Я прийшов сюди з іншим настроєм і цілями. А спосіб мислення, про який ви говорите, ні до чого доброго не приведе. Від самого початку і до кінця я зосередився на роботі помічника, на тому, щоб виконувати свою роботу якнайкраще, і це було моєю метою від самого початку.
Моя мета — робити свій внесок, робити все від мене залежне, щоб команда перемагала, функціонувала якомога краще, щоб моя робота сприяла цьому, і це моя мета, і саме на цьому я зосереджений.
А те, про що сказали ви... Я бачив різні ситуації в житті, працюючи в різних тренерських штабах, і подібне ні до чого доброго не призвело.
Переклад і стилістична адаптація — Dynamo.kiev.ua, при використанні матеріалу гіперпосилання обов’язкове!