Ігор Костюк: «Динамо» будує сучасну модель гри: вертикальну, зональну, інтенсивну»

Головний тренер київського «Динамо» Ігор Костюк дав велике інтерв’ю клубній пресслужбі. Ігор Володимирович детально розповів про зміни в тренерському штабі «біло-синіх», ідеї, які він впроваджує в команді, та поділився спогадами про свій шлях як футболіста та тренера.

— 17 грудня ви був представлені як головний тренер ФК «Динамо» (Київ). До цього кілька тижнів ви працювали з приставкою «в. о». Що перехід на цей рівень означає для вас?

— Це новий етап, новий рівень відповідальності та нові вимоги.

— Зараз для вас перші збори з основною командою киян. Розкажіть, як велася підготовка до них.

— Збори в Туреччині — ключовий етап формування фізичного фундаменту, взаємодії та ігрового автоматизму. Звісно, в нас є тренери зі швидкісної та функціональної підготовки. Разом із ними ми розробляли детальний план підготовки.

— На даний момент тренерський склад укомплектований?

У нашому штабі з’явилися відеоаналітик та тренер з функціональної підготовки. Є моменти, які в процесі існування команди та її підготовки потрібно вдосконалювати. Саме тому ми запросили спеціалістів у цих напрямах.

З попереднього штабу залишився Мацей Кендзьорек. Після спілкування з ним і розумінням рівня його знань як спеціаліста було прийнято рішення продовжити співпрацю. Я впевнений, що його досвід буде нам у нагоді.

Також залишили тренера з фізичної підготовки Віталія Кулибу, який уже досить давно працює в команді, співпрацював із багатьма тренерами та має великий багаж знань.

З воротарями буде працювати Михайло Федунов, мені імпонує його підхід до тренувального процесу. Також працюватиме досвідчений Тарас Луценко, який уже багато років є частиною структури «Динамо».

Крім цього, до нас приєднався тренер із функціональної підготовки Володимир Клименко, і до наукової групи — Володимир Маліцький. Разом зі мною з команди U19 прийшли мій помічник Олег Венглинський та Сергій Шепель з наукової групи.

Усі ці спеціалісти — професіонали, які добре розуміють свою справу та мають важливі для колективу людські риси. Водночас ми завжди перебуваємо в пошуку спеціалістів, які можуть бути корисними для команди.

— Хотілося б ще дізнатися побільше про речі, які не знають люди ззовні, а саме планування тренувального процесу. Хто цим займається, і як розробляється програма? Усі тренери сідають разом, і кожен пропонує ідеї?

— Жодних секретів тут немає. Планування починається з календаря. Ми відштовхуємося від першого туру після зимової паузи, визначаємо терміни, необхідні для підготовки. Працюємо з шаблоном по датах, у який вносимо дні матчів із розрахунком на відновлення та спеціальну роботу.

Після цього разом із тренерами з фізичної підготовки плануємо дні, коли виконується відповідне навантаження. Далі вже спільно з помічниками деталізуємо та наповнюємо план спеціальною роботою. Водночас цей план не є остаточним — у процесі завжди виникають моменти, які потребують оперативного корегування.

— Спостерігається, що ви точно додали команді неймовірного духу. Всі заряджені і викладаються на всі сто. Тренування — зі змагальною жагою. Кожен хоче випередити іншого. Це в першу чергу, щоби тримати команду в моральному тонусі?

— Гравці чітко розуміють, що грати будуть кращі. Тренування відбуваються п’ять разів на тиждень, а гра одна, і тому якщо в тренуванні не буде змагальної жаги і стовідсоткової віддачі, не варто її очікувати під час матчів.

— Є чимало скептиків, і вони трохи остерігалися нібито «вертикального футболу». Яким ви будуєте стиль гри, і на що робиться акцент?

— «Динамо» будує сучасну модель гри: вертикальну, зональну, інтенсивну, з акцентом на швидкість рішень і ефективність. Вболівальник повинен впізнавати «Динамо» на полі.

— При вас уже починають розкриватися молоді гравці: Пономаренко забив у трьох матчах поспіль, Редушко в дебютному матчі відзначився асистом. Це майбутні лідери «Динамо»? Чи дивитесь ви футбольні матчі поза процесом підготовки «Динамо»? Які команди вам імпонують? Чи є тренерські ідеї, які вас вразили в останні роки?

— Мій досвід доводить, що талант і готовність вирішувати задачі важливіші за паспорт. Грати будуть ті, хто жадає перемог і палає пристрастю, думає і бере відповідальність.

Що стосується матчів, то, звісно, дивлюсь, коли є можливість. Цікаво було спостерігати за Хабі Алонсо, як грав його «Баєр», і з якими ситуаціями він зіштовхнувся в «Реалі».

— Окрім футболу, які види спорту вам цікаві? Граєте у щось?

— Так, граю у великий теніс.

— Сучасний професійний футбол — це вже не просто спорт, це й шоу-бізнес, наука, маркетинг. Як ви сприймаєте великий футбол зараз у порівнянні з роками вашої ігрової кар’єри? Чи змінилось ставлення до гри?

— За часів Валерія Васильовича Лобановського, який перевів футбол у площину цифр, ми зрозуміли, що це вже не просто спорт. Порівняно з моєю ігровою кар’єрою ставлення до гри суттєво змінилося. Тепер футбол — це комплексний процес, що включає високі технології та глобальні медіа. Мій погляд на футбол став більш глибоким і комплексним. Я розумію, що сучасний футбол — це не тільки гра на полі, а й велика робота поза ним.

— Наскільки різною є специфіка роботи з першою командою та командою U19? У яких напрямках є найбільші відмінності?

— Принципи схожі, але все вирішує швидкість мислення й відповідальність за кожну дію. Тут немає часу на паузи.

— Наскільки ви відчуваєте допомогу та підтримку досвідчених футболістів? Та й загалом з огляду на ваш досвід гравця та тренера ця підтримка має велике значення чи тренер може обійтися без неї?

— Ми маємо в команді лідерів і досвідчених гравців, які діляться своїм досвідом і є прикладом для молодих гравців. З мого досвіду як гравця та тренера така підтримка має велике значення, адже вона зміцнює командний дух і сприяє розвитку кожного гравця. Звісно, тренер може обійтися без такої підтримки, але це ускладнює процес і знижує ефективність команди.

— Яким ви бачите баланс молоді та досвідчених гравців у команді? Чи є якась умовна формула щодо цієї складової чи це залежить виключно від обставин?

— Баланс формується індивідуально й залежить від можливостей і потреб команди в конкретний момент. Молоді гравці додають енергії, динаміки, тоді як досвідчені футболісти забезпечують стабільність, дисципліну й керівництво на полі.

— Наскільки комфортно ви відчуваєте себе у роботі з легіонерами? Вони точно не розуміють певних нюансів, які так добре знають наші гравці. Чи важко донести до них не тільки інформацію, але й емоції головного тренера?

— Для цього існують теоретичні заняття, співбесіди та тренування. В процесі роботи гравці поступово краще розуміють мої вимоги та емоції. Ці нюанси покращують їхню ефективність. Таким чином вони стають кращими.

— Як згадуєте свої перші футбольні кроки — що вас привабило у футболі в дитинстві?

— Це був приємний час, і свої перші футбольні кроки я згадую дуже тепло. Мій тато з самого дитинства приділяв мені багато уваги, і ми часто грали на подвір’ї. Саме завдяки його підтримці та захопленню я полюбив цей вид спорту. Мене завжди приваблювала динаміка гри, командний дух, можливість самовираження. Я вже з дитинства не любив і не хотів програвати.

— Ви захоплювалися не лише футболом, а й іншими видами спорту в дитинстві. Що це дало для розвитку вашої футбольної кар’єри?

— Так, дійсно, я займався не лише футболом. У нашому дитинстві було багато різноманітних ігор надворі, в нас не було телефонів і планшетів, діти були більш фізично розвинутими. Це допомогло мені покращити фізичну підготовку, координацію, що в підсумку позитивно вплинуло на мене й на мою футбольну карʼєру.

— Ваш динамівський «клас» був дуже зірковим — Шевченко, Кернозенко та інші. Яке з динамівських поколінь уже за часів вашої тренерської діяльності було найзірковішим, мало найбільший потенціал?

— Я не схильний виділяти когось окремо, адже в кожному поколінні були яскраві таланти. Водночас на етапі переходу від юнацького до дорослого футболу ключовими факторами є характер, дисципліна, адаптація, здатність виконувати вимоги та жага до гри. Це й визначає потенціал кожного покоління. Не буду називати конкретні прізвища, але всі ці гравці добре відомі, й більшість із них уже грають у провідних клубах як у чемпіонаті України, так і за кордоном. У «Динамо», до речі, їх також чимало.

— Ваш перший матч у «Динамо» проти «Шахтаря», далі перший гол — що відчували в ті моменти? Чи мали впевненість, що це початок великої кар’єри, і вже всі двері перед вами відкрито?

— У ті моменти емоції були надзвичайно сильними: мандраж, хвилювання, радість. Перший успіх дає впевненість у майбутньому, але, звісно, це завжди поєднується з наполегливою працею та постійним вдосконаленням.

— Як би ви коротко описали свій профайл футболіста?

— Як футболіст я був гравцем, який завжди віддавався грі на полі. Та, чесно кажучи, не люблю багато говорити про себе.

— Через серйозні травми ваш шлях гравця мав злети та падіння. Як вам вдавалося морально повертатися після травм і труднощів, знаходити мотивацію на нові виклики?

— Завдяки підтримці родини, близьких. Встановлював нові цілі, це дозволило знайти мотивацію та повернутися до нових викликів з оновленою енергією.

— Після завершення кар’єри гравця ви обрали тренерську дорогу. Що стало головним мотиватором?

— Пристрасть до гри, пристрасть до розвитку молодих гравців, бажання ділитися знаннями та досвідом, а також прагнення допомагати іншим досягати їхніх цілей.

— Хто з ваших наставників найбільше вплинув на ваші погляди на футбол і як результат на тренерську діяльність?

— Насамперед це мій дитячий тренер Олександр Олександрович Шпаков. Він не лише прищепив мені любов до футболу та дисципліну на полі, а й навчив мене важливим життєвим цінностям, які допомагають і поза межами гри. Це сформувало мої погляди як на футбол, так і на життя загалом.

Що стосується впливу на тренерську діяльність, то це був період співпраці з іспанськими фахівцями, які працювали в «Динамо». Цей досвід значно розширив мої горизонти й допоміг вдосконалити методи тренувань.