Директор медичного департаменту «Динамо» (Київ) Андрій Шморгун в ефірі YouTube-каналу «GG.Спорт» відповів на запитання Дениса Бойка.
— Почнемо з такого питання. Хто в «Динамо», якщо можна так сказати, є надлюдиною і відновлюється швидше за всіх — ніби всупереч науці?
— Я б не сказав, що є якийсь один такий футболіст. Розумієш, відновлення — це дуже складна тема. На нього впливає багато факторів. І, на мою думку, найкраще відновлюються молоді гравці. У старших футболістів уже є певні особливості організму, тому їм потрібно більше часу.
— Чи була за останній сезон серія схожих травм у команді, яка змусила вас суттєво змінити плани підготовки?
— Травматизм у сезоні завжди є, особливо на зборах. Чому? Тому що всі ігри відбуваються під великим навантаженням. Це складний процес, але він контрольований і передбачуваний. Ми розуміємо, які травми можуть бути, вони часто схожі між собою. Тому таких ситуацій, щоб через травми довелося змінювати підготовку всієї команди, не було. Так, травми трапляються, але вони контрольовані: їх лікують, хлопці повертаються до тренувань і до гри. На загальний тренувальний процес це не впливає.
— Розкажіть, будь ласка, яка специфіка відновлення професійного футболіста після тренування?
— Специфіка відновлення дуже цікава. Раніше ми, наприклад, після тренування використовували локальний холод — на суглоби, коліна, м’язи, які найбільше втомлювалися. Зараз хлопці дуже люблять холодові ванни, як у фільмі «Термінатор». За тренувальний день, коли є два тренування, ми використовуємо приблизно 120 кілограмів льоду. Це досить цікава цифра. Після цього йде короткочасне відновлення, а потім уже спеціалізоване.
— Що входить у це спеціалізоване відновлення?
— З гравцями працюють масажисти, реабілітологи, лікарі. Застосовуємо фізіотерапевтичні методики, різні апарати — холодові, які чергуються з теплом. Це дає дуже серйозний результат і суттєво прискорює відновлення футболістів.
— Хто найбільше любить льодові ванни?
— Та всі люблять. Багато хлопців їх використовують. Після цього дуже хороші відчуття, з’являється легкість у ногах, тому що змінюється температурний режим, і це справді дає результат.
— Скільки часу футболіст може перебувати в такій ванні?
— Починають приблизно з хвилини, а потім поступово збільшують час до п’яти хвилин і навіть більше.
— Коли я ще грав, думаю, що й зараз так само, футболісти інколи приховують мікротравми, щоб не випасти зі складу. Це правда?
— Денисе, гравець може приховувати мікротравму від себе, але від лікаря це зробити складніше. Є певні методи, діагностичні нюанси, коли футболіст навіть не розуміє, а ми можемо це виявити.
— Я скажу по собі: коли грав, іноді не приходив до лікарів і не казав, що щось болить, бо боявся випасти з тренувального процесу і з гри.
— Мікротравми бувають різні. Якщо це мікротравма, яка не призведе до серйозних наслідків у грі чи тренувальному процесі, ми можемо її контролювати і дозволити футболісту грати. Але якщо є ризик довготривалого вибуття, тоді, звичайно, ми наполягаємо, щоб гравець не тренувався і переходив на індивідуальну роботу.
— Я пам’ятаю, як грав із пошкодженням привідного м’яза.
— Так, було таке. Але ми знали, що ти не пошкодиш його більше. М’яз був стабільний, локалізований, і ризик серйозного ускладнення був мінімальний.
— Але це тому, що ви знали про проблему. Якби я не сказав, могло бути значно гірше.
— Саме так.
— Чи правда, що найважче відновлення після травми — не фізичне, а ментальне?
— Так, ментальне відновлення — дуже важлива частина реабілітації. Після серйозних травм, наприклад розриву передньої хрестоподібної зв’язки, відновлення триває приблизно шість місяців. Дуже важливо, щоб футболіст знову повірив у себе. У тренувальному процесі ми намагаємося змоделювати ситуації, щоб гравець переконався, що коліно витримує навантаження. Коли він у це повірить, тоді далі тренування йдуть набагато легше.
— Я через це проходив. Після розриву «хрестів» наприкінці кар’єри, коли вперше повернувся до загальної групи, було трохи страшно. Не знав, як коліно зреагує у боротьбі чи стику.
— Це абсолютно нормальна реакція.
— Скажіть, чим відрізняється харчування футболіста від харчування звичайної людини?
— Я б не називав це дієтою. Це спосіб життя, спортивне харчування. Насправді людина, яка просто правильно харчується, дотримується тих самих принципів, що і спортсмени. Правильне харчування дуже сильно впливає на фізичну активність у будь-якому виді спорту. Можливо, відрізняється лише вибір продуктів — у спортсмена він ширший.
— Чи є продукти, які ви категорично забороняєте під час сезону?
— Заборонити можна будь-який продукт, який може нашкодити здоров’ю. Але наше головне завдання — не заборонити, а пояснити футболісту, як саме цей продукт може вплинути на організм під час навантажень і чому його не варто вживати.
— Тобто ви пояснюєте, а далі все залежить від розуміння гравця?
— Саме так. Я думаю, що футболісти це розуміють.
— Чи були випадки, коли доводилося забороняти якісь «народні» методи лікування? Наприклад, йодну сітку чи капустяний листок?
— Таке буває. Але найбільша проблема — це так звані народні цілителі, які обіцяють відновити футболіста за один день. Вони навіть не дивляться МРТ, не знають історії травми, але починають щось «вправляти» чи робити якісь маніпуляції. Для мене це дивно і навіть шокуюче, тому що це може завдати серйозної шкоди.
— Які сучасні технології відновлення реально працюють, а що, на вашу думку, більше маркетинг?
— Є багато методів відновлення: термопроцедури, кріосауни. Ми використовуємо барокамеру — камеру гірського повітря. Вона й зараз працює в «Динамо». З’являються нові технологічні методи, і багато з них справді ефективні. А те, що більше схоже на маркетинг, ми просто не використовуємо.