Микола Павлов: «Шапаренко? В «Динамо» завжди цінували своїх»

Колишній головний тренер «Динамо» Микола Павлов розповів на Youtube-каналі Дениса Бойка, як відкрив і виховував Миколу Шапаренка.

— Шапаренко — це ваше відкриття. Як ви його помітили? Що в ньому було такого, що ви звернули на нього увагу ще в юному віці?

— Питання трохи інше. Я ж до того часу вже познайомився з Лобановським, пройшов тренерську кухню, багато пережив на власному досвіді. Ті ж тести — всі кажуть, що в мене вони були важкі, але я їх побачив саме у Валерія Васильовича. Я навіть не знав, що такі існують, поки не зрозумів, навіщо вони і як працюють.

Коли почалася війна і з «Іллічівця» почали йти гравці основи, фактично всіх розпустили. Але важливо, що в команді були однакові вимоги до всіх — незалежно від зарплат. Хтось отримував десятки тисяч доларів, а той же Шапаренко — умовно копійки, але тести і навантаження були однакові.

— Як саме ви його знайшли?

— Тут велика заслуга Жені Греся. Він працював за методикою Лобановського, збирав і аналізував дані. Я коли приїхав у Полтаву, знайшов цілу папку з його матеріалами. Почав розбиратися, викликав його, і ми почали разом працювати.

Я не пропускав жодної гри дубля, ми їздили разом, він усе фіксував. Якось у Полтаві проходив дитячий турнір, я попросив його подивитися кілька днів і просто дати мені список гравців, які сподобаються. Він надіслав дані, і серед них був Шапаренко. Тоді це прізвище мені нічого не говорило, але я сказав: коли буде можливість — підтягнути цих хлопців.

— Що вас у ньому переконало?

— Через два тижні після тестів я побачив його результати. У інших була стабільність, а в нього — різкий прогрес. Я зрозумів, що функціонально він може працювати з ранку до вечора. А якщо ще й із м’ячем — а з м’ячем він добре працював — то з нього буде толк. Але таким гравцям треба довіряти.

Я міг поставити 16-річного у старт, а 28-річного залишити в запасі. Не тому, що когось хотів образити, а тому що бачив перспективу. Тоді вже була війна, результат відходив на другий план — хотілося дати шанс молодим.

— Наскільки, на вашу думку, Шапаренко реалізував свій потенціал?

— Його помітили не одразу. У «Шахтарі», наприклад, на українців тоді мало звертали увагу, а в «Динамо» завжди цінували своїх. Я зв’язався з Ігорем Суркісом, сказав, що це перспективний хлопець, і він почав розвиватися.

Найбільше він додав при Хацкевичу — той із ним працював, спілкувався. Потім був спад, але з приходом Луческу він знову пішов угору. На піку форми, як на мене, він був саме тоді, але травма його трохи вибила.

— А зараз?

— На зборах він мені сподобався. Я знаю, як він може грати, але раніше не бачив у нього такого бажання. Зараз він визначився: є контракт, сім’я, народилася дитина — він став більш зрілим. Видно, що розвивається.

— Ви з ним спілкуєтесь?

— Рідко. Більше спілкуюся з його батьком. Коля може не відповісти, а батько завжди на зв’язку, вітає зі святами, і ми заодно говоримо про нього.

— Які були емоції, коли він забив збірній Франції?

— Звичайно, радість. Я взагалі радію не лише за нього, а за всю збірну. Я патріот.