Едуард Сарапій: «Батько мені каже: «Клуб важливіший, ніж збірна». Я з ним згоден»

Захисник «Полісся» і збірної України Едуард Сарапій в інтерв'ю прес-службі житомирського клубу поділився враженнями від свого перебування в розташуванні збірної України.

— Дуже позитивні емоції. Хоч ми і не виконали задачу, яку перед нами ставили, але для мене було честю зіграти. Хоч матч з Албанією нічого не вирішував, але для мене це було дуже важливо, тому що не так часто я викликаюся туди. Для мене це був щасливий момент — зіграти за збірну.

— Як команда переживала ту поразку від Швеції?

— Ми відійшли десь перед грою вже [з Албанією], тому що треба було зібратися і зіграти потужно з Албанією, тому що це був болючий удар — не тільки для команди, а й, напевно, для всієї України, тому що від нас очікували більшого.

— Хвилювався перед виходом на поле? Все ж таки дебют у збірній.

— Я хвилювався, коли сидів зі Швецією — тому що грати не так хвилююче, як сидіти й переживати.

— Чому не вдалося виграти у Швеції?

— Не знаю, мабуть, десь був якийсь страх, хвилювання, трішки невпевненість, мабуть, у своїх силах. Ми очікували більшого, тому що в нас сильні виконавці, сильні гравці. Після гри була мовчазна пауза, тому що всі були в шоці від того, що відбулося.

— В матчі з Албанією не хвилювався?

— Звичайно, хвилювався за те, щоб нічого там не зіпсувати. Але вийшло, як кажуть усі, добре.

— Як тобі гралося з Забарним?

— З Чабою краще (сміється — прим.).

— Що тобі дав матч з Албанією з точки зору досвіду?

— В плані гри, напевно, все ж таки в «Поліссі» я більше задоволений від гри, ніж у збірній, тому що вони для мене рідні, а там команда трішечки зі мною незіграна — і тому були такі моменти, які в мене в грі виникали: правильно я дію чи неправильно? А в «Поліссі» ми всі знаємо, що робити.

— Наскільки ти задоволений тим, як ти себе показав у збірній за цей час?

— Я поїхав спробувати свої сили. Я вважаю, що дуже добре там виглядав, і тому оцінюю задовільно.

— Легко чи важко перемикатися зараз на чемпіонат України?

— Легко. Звичайно, це різні турніри, різні команди, і в нас тут є цілі. І, як мені каже батько: «Клуб важливіший, ніж збірна».

— А ти йому що кажеш?

— Згоден.