Український півзахисник польської «Лехії» з Гданська Іван Желізко розповів про свою гру в Польщі і подальші плани.
— Ви досить рано покинули Україну, так і не дебютувавши в УПЛ, пройшли етапи в Чехії та Латвії, а зараз стабільно виступаєте в Польщі. Якщо озирнутись назад, уже з позиції нинішнього досвіду, — це був максимально правильний шлях розвитку для вас, чи все ж є моменти, які сьогодні оцінили б інакше?
— Так, на мою думку, це був максимально правильний шлях.
— Якщо детальніше порівняти ці етапи, то що саме дала вам Чехія з точки зору адаптації до європейського футболу, що — Латвія з її регулярною ігровою практикою, і з яким набором якостей ви вже прийшли до польського чемпіонату?
— Чехія навчила мене, що таке бути самому в чужій країні. Латвія, можна сказати, перезапустила мою кар’єру: там я прогресував упродовж 2,5 років і дозрів та заслужив на перехід у чемпіонат Польщі.
— Переходячи до нинішнього етапу: у «Лехії» ви вже не перший сезон. Чинний розіграш виглядає для вас найкращим з точки зору статистики — 6 голів і 6 асистів. Наскільки ви самі задоволені цими цифрами і чи відображають вони той рівень гри, який ви від себе очікуєте?
— Чесно кажучи, цифри для мене відіграють незначну роль. Моє завдання — допомагати команді виконувати поставлені цілі, а голи та асисти — це приємний бонус.
— Це вже той рівень, який ви вважаєте своїм на сьогодні, чи є внутрішнє відчуття, що потенціал дозволяє давати ще більше в плані результативності та впливу на гру?
— Звісно, хочу прогресувати й надалі.
— Якщо говорити про динаміку цього прогресу, то завдяки чому вам вдалося додати саме в цифрах?
— Завдяки сильній мотивації з боку дружини та доньки.
— «Лехія» у сезоні-2023/2024 виграла першу лігу і повернулась в Екстраклясу, а нині вже провела повноцінний сезон на цьому рівні. Наскільки на вас позначився цей період як етап становлення команди після підвищення?
— Чесно кажучи, це були дуже нелегкі три роки, але вони дали мені найбільше за мою коротку кар’єру.
— З огляду на те, що команда вже адаптувалась до рівня Екстракляси, як ви оцінюєте її нинішній потенціал: це об’єктивне місце в середині таблиці чи, на вашу думку, «Лехія» вже готова боротися за вищі позиції?
— На мою думку, «Лехія» повинна боротися за єврокубки.
— Отже, команда на цьому етапі дещо недобирає свої очки і результат, виходячи з якості гри?
— Саме так, дуже великий недобір.
— Окремо про атмосферу всередині: у «Лехії» сформувався помітний український пул — свого часу був Хлань, зараз у команді Царенко, В’юнник, приєднався Максим Дячук. Чи є відчуття, що внесок українських гравців у результати «Лехії» зараз є визначальним, і чи відчуваєте ви цю відповідальність на собі?
— У нас інтернаціональна команда, зібрана з представників різних країн. Але так, ми — українці — намагаємося зробити свій внесок максимально цінним.
— І тут важливе уточнення: з огляду на ваш нинішній рівень і стабільність, це середовище є потенційним трампліном для наступного кроку в кар’єрі?
— Середовище для розвитку дуже хороше, всі допомагають вийти на новий рівень. А щодо наступного кроку — побачимо згодом.
— Що вам для цього ще потрібно додати?
— Потрібно вдосконалюватися та показувати стабільність протягом тривалого часу.
— Якщо перейти до недавнього матчу: у грі проти «Пяста» ви відкрили рахунок потужним ударом з-за меж штрафного. Наскільки цей гол — про форму і впевненість, у якій ви зараз перебуваєте?
— Думаю, так. Останнім часом почуваюся досить впевнено та рішуче.
— На фоні таких виступів з’являється інформація про інтерес від клубів із Франції та Іспанії. Наскільки це відповідає реальності і чи відчуваєте ви цей інтерес?
— Це все чутки.
— Чи є у вас відчуття незакритого гештальту через те, що ви так і не дебютували на дорослому рівні в УПЛ?
— Чесно кажучи, немає, але одному Богу відомо, яке буде майбутнє.
— З огляду на ваш нинішній рівень, стабільність і досвід у Європі, чи відчуваєте ви готовність до виклику в збірну України? Чи були у вас контакти з тренерським штабом?
— Так, відчуваю готовність, але жодних розмов не було.
Катерина Бондаренко