Захисник київського «Динамо U-19» Денис Дикий прокоментував перемогу над «Полтавою U-19» (2:1) у вчорашньому матчі 29-го туру юнацької першості, в якому він став автором першого голу своєї команди.
— Насамперед вітаю всю команду та наш тренерський штаб із перемогою. Так, гра була важкою. Чесно кажучи, непросто було через поле — трохи незвично грати. До цього ми тренувалися на натуральному газоні, а тут приїхали й одразу довелося грати на синтетичному покритті. Я радий, що зміг забити гол і допомогти команді здобути ці три очки. Для нас це дуже важливо.
— Розкажіть, як вплинули на ваше налаштування довгі паузи через повітряні тривоги?
— Це команду не розхолодило. Можливо, ноги стали важчими, але найголовніше — усе йде від голови. Треба підтримувати команду, говорити хлопцям, щоб добре розім’ялися й зробили те, що потрібно на футбольному полі. Це найважливіше.
— Попри те, що «Полтава» перебуває на 16-му місці й вважається аутсайдером, сьогодні команда дала серйозний бій, забила м’яч і зрівняла рахунок. Напруга відчувалася до останніх хвилин?
— Так, «Полтава» — дуже хороша команда, не варто дивитися лише на турнірну таблицю. Вони добре діяли в обороні, вибігали в контратаки, і це у них виходило. Але ми більше хотіли перемогти — і перемогли, слава Богу.
— Розкажіть детальніше про вирішальний епізод із другим голом. Як вдалося забити? До останнього вірили в успіх цієї атаки?
— Так, до останнього вірив. Я бачив, що атака йде моїм флангом. Я лівий захисник, побачив вільний простір попереду й підключився. Кричав Бекерському, щоб він віддав мені передачу, він віддав, а я зробив гольову передачу на Пашка. Вважаю, вийшла хороша комбінація. Пашко прибіг на дальню стійку й забив. Тож усе супер, класно вийшло.
— Це ваш останній матч за «Динамо U-19», адже через жовту картку ви отримали дискваліфікацію на наступну гру, а з наступного сезону не зможете грати через обмеження по віку. Що відчуваєте із цього приводу? Наскільки для вас це знаковий момент?
— Якщо чесно, зараз я усміхаюся, але насправді мені трохи сумно через те, що я стільки часу провів у цій команді, а тепер час її залишати. Можливо, ще залишуся в «Динамо», подивимося, як буде далі. Я дуже багато грав у чемпіонаті U-19, допомагав команді, тому для мене це емоційний момент. Сумно, бо це моя остання гра в чемпіонаті U-19. Я багато років провів у «Динамо», також грав за «Зорю U-19». Але нічого, треба рухатися далі. Мені вже скоро 20 років.
— Це був важливий період для вас? Як можете його охарактеризувати?
— Так, це дуже великий досвід для мене. У нас чудова команда, дуже хороший колектив. Я радий, що був частиною цього колективу. Дякую всім, хто був поруч зі мною, з ким я грав, із ким ділив роздягальню та футбольне поле. Для мене це справді дуже цінно.
— Ви ще й були капітаном у цьому матчі. Це ознака довіри тренерів і партнерів?
— Так, сьогодні мене обрали капітаном, і мені дуже приємно. Дякую за цю довіру. І так склалося, що гра для нас завершилася добре.