Андрій Шевченко: «Зараз у мене найнижча зарплата в житті після періоду в «Динамо»

Президент УАФ Андрій Шевченко дав велике інтерв’ю Романові Бебеху для Youtube-каналу «Бомбардир».

— Андрій Миколайович, ми на НСК «Олімпійський». Який головний спогад цього стадіону для вас?

— Головний спогад — це чемпіонат Європи 2012 року, матч Україна — Швеція. Я пам’ятаю, скільки тут було вболівальників, як зустрічали національну команду, саму гру, емоції — це був перший матч. Загалом дуже позитивний момент для України. Напевно, найпозитивніший футбольний момент. І плюс Україна тоді показала всьому світу, що ми можемо організовувати великі турніри. Було дуже класно. Я довго готувався до того турніру. Повернувся в «Динамо», не завжди грав, але розумів, що Євро-2012 буде вдома. Дуже хотілося підійти до нього в найкращій формі. Я розумів, що перехід у «Динамо» — це найкращий варіант, щоб тримати рівень. Це була конкурентна команда, Ліга чемпіонів, боротьба за титули — і підготовка через ігри. Євро-2012 — це пік українського футболу. Я впевнений, ми ще дійдемо до такого рівня. Але головне зараз — виграти війну, зберегти державу. І хочу подякувати всім захисникам і захисницям. Ми можемо говорити тут і говорити про майбутнє футболу лише тому, що вони тримають фронт.

— Камера зафіксувала момент після поразки від французів. Ви сказали Миколенку: «Синку, мені не смішно». Це було спеціально?

— По-перше, я не знав, що нас знімають. По-друге, я чекав моменту, щоб «струснути» команду. Це і є психологія. Інколи потрібен невеликий конфлікт як стимул. Я знайшов цей момент, і це спрацювало. Команда дуже добре відреагувала. Попереду були Франція, Німеччина, Іспанія, і треба було їх емоційно підготувати, і це дало результат.

— У кого ви вчилися управлінню футболістами?

— У мене були дуже хороші приклади, передусім Валерій Лобановський. Але моя психологія проста: я завжди вимагаю максимум від себе і від людей поруч. Якщо гравець ключовий — я підлаштовую під нього підготовку, щоб він вийшов максимально готовим. Ми змінювали графіки, додатково стимулювали гравців, постійно з ними працювали. Це симбіоз: ти вкладаєш — і отримуєш назад.

— Про Лобановського і роботу в «Мілані».

— Кожну зустріч із Валерієм Васильовичем я пам’ятаю. Коли я грав у «Мілані», він забирав мене з аеропорту, і ми їхали на базу «Динамо», годинами говорили про тренувальний процес, організацію, навіть про те, як живе футбол в Італії. Йому було цікаво все: тактика, фізика, суспільство, тиск на гравців.

— Про бійку в «Челсі».

— Я не пишаюсь цим випадком, але це була ситуація, де довелось реагувати, я не хочу це коментувати детально.

— Коли ви зрозуміли, що вже не той гравець?

— Після травми спини я втратив швидкість, довго відновлювався, десь півтора року, і вже не міг конкурувати на колишньому рівні.

— Ребров і збірна. Чому не вийшло на чемпіонат світу?

— Початок був дуже хороший: вихід на Євро, це важливий результат для УАФ, але на вихід на чемпіонат світу був величезний тиск і складна група. У плей-оф команда не показала найкращої гри. Результат завжди тисне на тренера, і без нього важко працювати далі.

— Чи могли пройти Швецію?

— У футболі може статися все. Швеція — дуже сильний суперник. Зараз рівень команд вирівнявся, усі матчі плей-оф дуже складні, тому сказати, що ми точно мали проходити, не можна — конкуренція величезна.

— Чому Україна була на ЧС лише раз?

— Ми тоді вийшли напряму, без плей-оф, а стикові матчі завжди складні — березень, пауза, гравці не в оптимальному ритмі. Плюс склад був збалансований, але без явного лідера. У таких умовах все вирішують деталі. Команда тоді була рівна і могла боротися за перше місце — і ми це зробили.

— Про лідерів у сучасній збірній.

— Лідерів неможливо створити штучно, вони народжуються в відповідальних матчах. Лідер — це не завжди зірка, це може бути гравець навіть не основи, але який заряджає команду. Можливо, нам інколи не вистачало такого лідера в ключових іграх.

— Тактика на ЧС-2006 і Блохін.

— Завжди важливий діалог між тренером і гравцями, я завжди хотів отримувати фідбек. Якщо ти ставиш гравця в позицію, він має розуміти, чому. У нас тоді був нормальний діалог із Блохіним, були дискусії, але це робочий процес, і всі хотіли одного — перемагати.

— Конфлікт з Блохіним?

— У нас були нормальні робочі стосунки, бували моменти підвищення голосу, але це нормально, бо всі хотіли вигравати і давати результат.

— Характер збірної на ЧС-2006.

— Після важкої поразки від Іспанії ми могли «розсипатися», але цього не сталося. Ми зібралися, поговорили і пішли далі — це і є характер команди.

— Чому Мальдера очолив збірну?

— Андреа Мальдера добре знає український футбол, працював у штабі, розуміє структуру збірних, має досвід і амбіції, розуміє футбол на різних рівнях.

— Роль Мальдери і Довбик на Євро.

— Він радив випустити Довбика трохи раніше, але я бачив баланс гри. Я приймаю рішення, але завжди прислухаюся до штабу.

— Чому обрали Мальдеру?

— У нього вже було сформоване бачення в роботі зі збірною, він легко комунікує з футболістами і добре розуміє тактику. Рішення приймалося на рівні керівних органів, не гравцями.

— Добре. Трошки про вашу менеджерську роль, вона дуже важлива. Один з факторів, що дуже часто озвучується, що ви поставили дуже високі зарплати для менеджменту, мовляв, будуєте поля, а не витрачайте ці гроші на зарплати. Наскільки це правдива інформація про те, що менеджмент УАФ отримує там десятки тисяч доларів зарплати?

— Ну, по-перше, з чим порівнювати. Коли ти порівнюєш з топовим менеджментом футбольного клубу, навіть в Україні, я не думаю, що в нас великі зарплати. Коли ми прийшли в УАФ, ситуація була дуже складна, був дефіцит бюджету 2,5-3 млн євро. Я привів менеджмент, який змінив роботу в УАФ, ми зробили асоціацію відкритою і прозорою, зарплатний фонд сьогодні близько 15-16%, це нижче, ніж було раніше, ми скоротили штаб, але підвищили відповідальність.

— Які зарплати?

— Я заробляю 25 000 доларів, плачу податки в Україні і у Великій Британії, це найнижча зарплата в моєму житті після «Динамо». Кошти на зарплати — це цільові кошти УЄФА і ФІФА, і ми розподіляємо їх правильно, є два підходи — або високі зарплати і вимоги, або низькі й бонуси.

— Скільки футбольних майданчиків в Україні?

— Близько 12 000, але близько 80% з них фактично не використовуються, бо будувалися за бюджетні кошти без системного підходу. УАФ має невеликий фонд на будівництво, основні гроші — це програми УЄФА.

— Де буде база збірних?

— Це буде центр підготовки і розвитку національних команд, але поки що це відкрите питання, бо чекаємо завершення війни і будемо визначати локацію разом з УЄФА і ФІФА.

— Які стосунки з УЄФА і ФІФА?

— Вони покращились, ми відстояли позицію щодо недопуску Росії до футболу під час війни, працюємо з партнерами і маємо підтримку.

— Великі відомі футбольні імена, такі як Тотті, Пірло, зараз навіть Гатузо сказав, що готовий поїхати в Росію працювати не просто на виставковий матч. Ті люди там їздили просто. Чи спілкувалися ви з ними?

— Я спілкувався з багатьма з них, я засуджую те, що вони зробили, і висловив свою позицію та позицію України, як на це дивиться наше суспільство. І це їхнє рішення, їм із цим жити.

— Як вони реагували? Вони казали «ми помилились» чи щось інше?

— Реакції різні, інколи навіть відповіді не було, але вони розуміють, що прийняли таке рішення.

— Ви образились на них?

— Так, це мене образило, і поки це все на паузі.

— Чому, як ви думаєте, вони так зробили?

— Я не знаю їхньої мотивації, можливо гроші, але я цього не обговорював. Мені важливо було донести, що війна триває, що Росія вбиває українських людей і дітей, і що це реальність, у якій ми живемо.

— Про суддівство в Україні…

— Ми створили робочу групу, провели службове розслідування і поліграф, це помилки, а не корупція, судді помиляються всюди, але ми слідкуємо, щоб не було упередженості.

— Що можете сказати про допінг-історію Мудрика?

— УАФ не є стороною конфлікту, ми підтримуємо Михайла, допомагаємо інформаційно, чекаємо рішення суду Лозанни.

— Чому Шевченко був успішний у Європі?

— Бо треба щодня доводити свій рівень, у мене пішло три сезони, щоб стати лідером, конкуренція величезна, і потрібно бути значно сильнішим за інших.

— Які справи у вашого сина Крістіана?

— У нього важливий етап, він змінює клуб, працює, йому 19 років, потрібно доводити і конкурувати.

— Як він у збірній?

— Йому подобається, він адаптувався, спілкується з хлопцями, цікавиться історією України.

— Що для вас успіх як президента УАФ?

— Це і результати збірних, і перезапуск системи, діджиталізація, розвиток дитячого футболу, підготовка тренерів і створення повної прозорої системи. Дитячий юнацький футбол, дитячий футбол. Дивишся, маленький хлопчик, немає там якихось даних, але що робить з м’ячем. Обвів десь, переклав м’яч, ударив зліва, ударив справа, зачепився. Це кайф.