Нападник київського «Динамо» Матвій Пономаренко поділився враженнями від підписання нового п’ятирічного контракту зі совїм клубом.
— Матвію, вітаємо з підписанням нового контракту з «Динамо»! Які емоції відчуваєте зараз?
— Відчуваю велику гордість, що клуб довіряє мені, запропонувавши новий контракт. Без довгих роздумів вирішив підписати угоду. Будемо рухатися далі до нових вершин.
— Ви є вихованцем динамівської академії, досить довго перебуваєте в клубній структурі. Наскільки для вас важливо надалі залишатися в біло-синій родині?
— Для мене найголовніше — допомагати команді. Клуб багато дав мені, я виріс тут. Вдячний, що клуб проявив до мене таку турботу. Старатимуся віддячувати.
— Минулий сезон став для вас напрочуд успішним — титул найкращого бомбардира УПЛ, дебют та перший гол за національну збірну України. Новий сезон розпочинається продовженням контракту. Які наступні цілі ставите перед собою?
— Насамперед важливо бути на своєму місці, не розслаблятися, йти лише вперед, допомагати команді виходити в єврокубки та гідно грати там, вигравати трофеї.
— Новий контракт є знаком довіри до вас з боку клубу. Наскільки цінною для вас є ця довіра? Як вона вас мотивує?
— Я вихованець «Динамо» і вже тривалий час перебуваю тут. Клуб довіряє мені та робить акцент на молодих гравцях. Я стараюся віддячувати та допомагати команді. Пишаюся, що підписав цей контракт.
Я зовсім не хочу бути скептиком, просто ці слова насправді нічого не гарантують...
І поясніть мені, бо мені насправді не зрозуміло.
Є діючий контракт ще майже на 2.5 роки. Хіба цього не достатньо, щоб "відчувати велику гордість, ..." етс? Навіщо насправді сторонам контракт аж на 5.5? Щоби що?
За Пономаренком вже стоїть черга з Барселони, Ліверпуля?
Мабуть я не розумію цієї кухні, - поясніть.
Можливо, це якась недальноглядна традиція в ДК?
понабирати, "позакріпачувати", і це консервує ситуацію, стримує якусь нормальну динаміку.. От набрали "бленуц" на кілька років, - і що тепер з ними робити?
Я, звичайно, не проти, щоб з Матвія вийшов новий Шева, і він гарантовано 5 років грав і піднімав Динамо.
Мені здавалося б, що 2.5 років контракту діючого цілком достатньо, щоб гравець рокрив себе в команді, приніс їй користь, і при цьому не обмежувати перспективу гравця перейти в зарубіжний клуб за гарні гроші, якщо він розвине для цього свої скіли.
Можливо, більші "патріоти клубу" ніж я, ну ті, що хором "одобрямс" це перпідписання, мене сильно замінусують, але мені насправді не зрозумілий такий крок.
То поясніть.
У нас "будіт тока даражать" чомусь) не спрацьовує.
Яскраві приклади - Шапаренко та Бражко. Після заявок на майстерність здулись хлопці. Може й тому, не побачили перспективи "вирватись" в свій час.
Я не стверджую, що їх обовязково треба бело "негайно" продавати, але ж на практиці маємо негативний результат: футбольори замкнулись в доволі комфортній капсулі, змирились з цим, - бо ж можна особливо не напружуватись, робити вигляд, говорити слова "рухаємось далі, це футдол...".
Хто ж тоді в виграші?
Ну точно не вболівальники.
Чи в виграші власники?- от цього я не розумію.
ЗІ Можливо, я би заключав контракти на 1-1.5 року (а не на 5), може це би стимулювало гравців насправді грати в футбол?...
Але проблема в тому, що в чемпіонаті України хлопці на сотку не можуть вирости, а в Єврокубках поки що ніхто з перспективних не показав себе приблизно ніяк